Однією з головних перешкод у розумінні сучасного світу є наше мислення у стилі спортивних змагань: хто виграє і хто наздоганяє. Це давно стосується політики — ми одержимося на перегонах за Білий дім і водночас ігноруємо гору боргів, які можуть обвалити всю систему. Тепер це мислення дедалі більше охоплює й бізнес. Ми дивимось на перегони за перше місце, замість того щоб замислитись, що взагалі означає бути «попереду» у тій чи іншій галузі, пише Bloomberg.
Якщо оцінювати інновації крізь таку спортивну призму, картина нібито проста: США досі попереду. Саме Америка створила майже всі проривні технології сучасної епохи (ШІ, смартфони, соцмережі), як і попередньої (ПК, інтернет, напівпровідники). Три з найвпливовіших компаній у сфері штучного інтелекту — OpenAI, Anthropic і Databricks — розташовані на відстані лише кількох кілометрів одна від одної в Сан-Франциско. А Nvidia настільки домінує на ринку потужних чипів, що її називають єдиним «постачальником зброї» в глобальній AI-війні.
Та Китай уже дихає США у спину — і навіть випереджає в окремих сферах, як-от системи стеження та гіперзвукові ракети. Найцитованіша наукова праця з ШІ (відомий ResNet-папір) написана чотирма китайськими науковцями, які ніколи не навчалися за кордоном. Понад 1300 іноземних компаній відкрили в Китаї науково-дослідні лабораторії, щоб скористатися зростаючим кадровим потенціалом. А Європа? Загальна вартість усіх її технологічних компаній разом узятих менша, ніж у однієї лише Microsoft.
Але якщо вийти за межі спортивної метафори, картина набагато складніша. У новій книжці Мехрана Гула (Всесвітній економічний форум) «Нова географія інновацій» йдеться про те, що існує безліч різних перегонів з різними фінішами й критеріями успіху. США справді сильні у проривних інноваціях у приватному секторі. Але як щодо поступових інновацій у державному секторі? Якщо змінити критерії оцінки, то й результати будуть іншими.
Якщо зосередитися не на винаході ідей, а на їх розповсюдженні, то можна стверджувати, що Китай уже випереджає США. Він зарекомендував себе як надзвичайно ефективний «швидкий послідовник» — завдяки поєднанню інженерної майстерності та трудової дисципліни. Китай має вдвічі більше кілометрів високошвидкісної залізниці, ніж будь-яка інша країна. BYD продала 607 тисяч електромобілів за другий квартал цього року — проти 384 тисяч у Tesla. Компанія DJI продає більше дронів, ніж усі інші разом.
Але сьогодні Китай іде ще далі — він не просто копіює, а виводить ідеї з лабораторій на ринок швидше за всіх. У Пекіні та Шанхаї вже курсують сотні безпілотних таксі. Гіганти на кшталт Alibaba й Baidu — це справжні «машини інновацій та втілення». Якщо Америка ще лідирує у створенні майбутнього, то Китай — у його реалізації.
Якщо ж дивитися не на приватний сектор, а на державний, то лідером в інноваціях постає Сінгапур. У більшості країн досягненням вважається цифровізація державних послуг. Але Сінгапур іде далі: використовує датчики для моніторингу трафіку, дрони — для спостереження за районами з епідеміями, сенсори — для контролю за станом літніх мешканців у державному житлі.
Цим керує потужна державна структура — Smart Nation and Digital Government Group (SNDGG), яка приваблює найкращі уми країни та позиціонує себе як державний аналог Google. У той час як інші країни віддають хай-тек на аутсорс приватному сектору, Сінгапур розвиває унікальні компетенції самостійно. Якщо інші уряди наздоганяють, SNDGG задає темп. Можливо, американці, зосереджені на приватному секторі, розцінюють досягнення Сінгапуру як побічне явище. Але ще Томас Гоббс писав, що те, що робить життя не самотнім, бідним і жорстоким — це не компанія, а держава.
Гул не оминає увагою й Європу, яку часто вважають континентом, що залишився позаду. Німеччина сильна в поступових, «глибоких» інноваціях: її знаменитий Mittelstand — середні компанії, зосереджені на виробництві вузькоспеціалізованих продуктів, прагнуть бути найкращими у світі у своїй ніші. Вони часто маловідомі, але надзвичайно ефективні: компанія Herrenknecht — найпотужніший у світі виробник тунелепрокладачів, хоч і поступається в публічній увазі компанії Ілона Маска The Boring Company.
Швейцарія поєднує любов до таких компаній із вмінням реалізовувати масштабні державні проєкти: від вражаючої залізничної системи до Великого адронного колайдера й CERN. Саме завдяки CERN перший у світі вебсайт мав не домен .com, а .ch — Confederatio Helvetica, латинська назва Швейцарії.
Чи можна знайти більше аргументів на користь європейської моделі? Класична відповідь: вона більш стійка, ніж американська. Вона звертає увагу на сталість, якість життя, а не лише на мільярдні прибутки. Навіщо лідирувати в штучному інтелекті, якщо його використовують для продажу котячого корму чи просування відео з котами? Ці питання починають турбувати навіть лідерів техносвіту США. У нещодавній книжці «The Technological Republic» глава Palantir Алекс Карп і юрисконсульт компанії Ніколас Заміска критикують американську модель за одержимість дурницями на кшталт додатків доставки, замість реальних проривів для суспільства.
Проблема європейського «цивілізаційного» підходу полягає не в самій ідеї, а в тому, що Європа не створює компаній, які уособлюють ці цінності, і тому виглядає малозначущою на світовій арені. Гул має рацію: інновації треба оцінювати не лише за капіталізацією. Але, щоб мати реальний вплив, іноді треба бути переможцем і на глобальному ринку.