Мінерал ільменіт видобувають із піщаних курганів у глибині землі та обробляють із використанням сили гравітації, внаслідок чого виходить речовина, що виблискує, як місячне небо.
Україна може похвалитися величезними запасами ільменіту – ключового елемента, використовуваного для виробництва титану – у важких мінеральних пісках, що тягнуться на багато кілометрів уздовж охопленого військовими діями сходу країни, пише The Associated Press.
Велика частина цих запасів, як і вся найважливіша мінеральна промисловість України, не розробляється через війну. Ситуація може змінитися, якщо адміністрація Трампа погодиться на угоду з Україною щодо обміну мінералів на американську військову допомогу.
У центральному районі Кіровограда ільменітовий кар’єр – це каньйон із цінними родовищами, які його власник прагне розробляти разом з американськими компаніями. Але на шляху перетворення цих багатств на прибуток стоїть безліч невідомих: вартість, умови ліцензування і те, чи буде така угода підкріплена гарантіями безпеки.
Українські бізнесмени, знайомі з мінеральною промисловістю, також у приватному порядку висловили скептицизм щодо доцільності угоди.
Капіталомістка галузь навряд чи дасть результати через роки, а то й десятиліття, оскільки геологічні дані або обмежені, або засекречені. Багато хто задається питанням, на яких умовах американські компанії готові ризикувати, щоб розвивати галузь, і чи зможе чинна українська політика, яка досі стримувала місцевих бізнесменів, піти назустріч іноземним інвесторам.
“Головне, що ми можемо отримати, – це певні гарантії безпеки, отримані економічним шляхом, щоб хтось сильніший за нас був зацікавлений у нашому захисті”, – каже Андрій Бродський, генеральний директор компанії “Велта”, провідної компанії з видобутку титану в Україні.
Угода, яка, по суті, стане бартером між одним ресурсом та іншим, може допомогти зміцнити відносини Києва з адміністрацією Трампа.
США є великим споживачем найважливіших мінералів, таких як літій і галій, – двох елементів, запаси яких є в Україні. Трамп спеціально згадав рідкоземельні елементи, але вони недостатньо добре вивчені, повідомили The Associated Press експерти галузі.
Титан, який використовується в аерокосмічній, оборонній та промисловій галузях, також користується високим попитом, а США є провідним імпортером ільменіту. Поставки мінералів з України дадуть змогу знизити залежність від Росії та Китаю в майбутньому.
В обмін на це Київ продовжить отримувати американську зброю, яка є важелем тиску на Москву і без якої Україна не зможе відбити майбутню російську агресію в разі припинення вогню.
Питання про гарантії безпеки є каменем спотикання для компаній, кажуть українські бізнесмени та аналітики. Високопоставлений український чиновник, який говорив на умовах анонімності, повідомив AP, що американські компанії висловили зацікавленість в інвестиціях, але їм необхідно переконатися, що їхні мільярди буде захищено в разі відновлення конфлікту.
Але якщо інвестувати в Україну, то сама присутність американського бызнесу може послужити гарантією.
“Якщо цей процес почався, він триватиме”, – каже Бродський. “Щойно цифри інвестицій перевищать сотні мільярдів, американці, вельми прагматичний народ, захищатимуть свої прибутки, отримані на українській землі. Вони захищатимуть свої інтереси перед Росією, Китаєм, Кореєю, Іраном і будь-ким ще. Вони захищатимуть те, що вважають своїм”.
Глава провідної компанії з видобутку титану в Україні Андрій Бродський, який щойно повернувся з поїздки до Вашингтона і Нью-Йорка, каже, що думка американського бізнесу змінюється на користь Києва.
“Багато людей у дуже серйозних кабінетах кажуть, що зараз ми – наша країна і моя компанія – перебуваємо в правильному місці і робимо саме те, що потрібно робити в цей момент”, – сказав Бродський.
“Велта” вже багато років працює з американськими партнерами. Бродський почав вести переговори з компаніями, які, на його думку, могли б стати його партнерами в разі укладення угоди.
Україна ніколи не була привабливою для іноземних інвесторів через політику уряду – наприклад, через відсутність стимулів для залучення іноземців. Бродський вважає, що для процвітання міжнародним компаніям доведеться працювати в парі з місцевими партнерами.
В американських компаній є кілька способів вийти на ринок, пояснює Ксенія Оринчак, директорка Національної асоціації видобувних галузей України, але для цього доведеться пройти “кола пекла” в українській бюрократії.
Угода також не враховує найважливішого елемента, який може виявитися складним надалі: позиція самого українського народу. Згідно з Конституцією, надра, де вестиметься видобуток, належать народу.
“Я дуже боюся, що в них (українського народу) вже є несхвальні відгуки, що все віддається. Хто йому дозволив? Він не мав права? І так далі”, – каже Оринчак.
Ці почуття знайшли відгук серед робітників шахти “Велта”. Один із них, виступаючи на умовах анонімності, щоб висловити свої справжні думки, сказав: “Якщо у вас вдома є город, хіба ви запросите іноземця, щоб він його зайняв?”.
Високий ризик часто є основною причиною того, що деякі українські бізнесмени в приватному порядку висловлюють скептичне ставлення до угоди.
Коли один бізнесмен з великої групи компаній почув про угоду “зброя в обмін на мінерали”, його перше враження було таким: ”Це всього лише галас”, – сказав він. “Це дуже капіталомістка галузь. Просто взяти землю з відкритого кар’єру коштуватиме вам мільярди. Не мільйони, а мільярди”.