У вересні батьківські чати накриває одна й та сама хвиля. Дитина повертається зі школи й каже, що сидить за третьою партою в ряду, бо ближче місць не лишилося. Батьки рахують за фотографією з класної кімнати й отримують цифру, яка не збігається з жодним нормативом. Далі зазвичай настає розгубленість: скаржитися ніби немає на що, бо «у всіх так», а погоджуватися не хочеться. Нижче про те, які межі встановлює закон, чому їх законно перевищують і які три дії справді мають наслідки.
Де проходить норма
Стаття 12 Закону «Про повну загальну середню освіту» визначає наповнюваність для державних і комунальних закладів. Мінімум — п’ять учнів. Максимум на рівні початкової освіти — двадцять чотири, на рівні базової та профільної — тридцять. Для об’єднаних класів-комплектів у початковій школі діє окрема вилка: не менше п’яти й не більше дванадцяти осіб.
Дві обставини цю норму пом’якшують. В умовах воєнного стану для дистанційного формату граничні межі можуть перевищуватися. А на приватні заклади норматив не поширюється взагалі: вони визначають наповнюваність самостійно.
Дані Департаменту освіти й науки КМДА, оприлюднені влітку 2025 року, показують, наскільки нерівномірно розподілене навантаження по Києву. У Шевченківському районі на клас припадає 25 учнів, у Печерському 25,4, у Подільському 26,2, у Деснянському 26,5. Святошинський тримає 27,3, Солом’янський — 28, Оболонський і Голосіївський — близько 29. За норматив виходять два райони: Дарницький із середнім показником 30,44, де в окремих закладах показник сягає від 31 до 37,2 учня, і Дніпровський із коливанням між 30 і 33, причому в ліцеях №14 і №167 навчається по 33 учні.
Причина перевищень не в недбалості адміністрацій. Право обирати заклад не обмежене територією обслуговування, тому в популярні ліцеї подають більше заяв, ніж є місць, а прямої санкції за перевищення норми закон не передбачає. Школа опиняється між нормативом і живою чергою батьків, і майже завжди обирає чергу.
Скільки дітей насправді сидить на уроці
Це найкорисніше, що варто знати до того, як писати заяви, і саме про це майже не говорять.
Закон дозволяє ділити клас щонайбільше на три групи для вивчення окремих предметів за умови, що в кожній групі не менше восьми осіб. У класі на тридцять сім учнів це означає, що іноземна мова, інформатика чи трудове навчання цілком законно можуть проходити у двох групах приблизно по вісімнадцять або навіть у трьох приблизно по дванадцять . Дитина фізично не перебуває в класі на тридцять сім осіб увесь навчальний день — вона перебуває там на тих уроках, де поділу немає.
Тому першим питанням до адміністрації має бути не «чому в нас так багато дітей», а «які предмети йдуть із поділом на групи і чи можна цей перелік розширити». Поділ фінансується з варіативної складової навчального плану. Рішення ухвалює заклад, і це той важіль, який школа може застосувати за тиждень без жодних узгоджень нагорі. Іноді перевантажений клас вдається розвантажити всередині розкладу, не змінюючи ні школи, ні класу.
Письмове звернення і що робити з відповіддю
Усна розмова з класним керівником не має юридичних наслідків і не запускає жодних строків. Працює інше: письмове звернення до адміністрації з проханням повідомити фактичну наповнюваність класу станом на конкретну дату й підстави її формування.
Відповідь дає дві речі. По-перше, зафіксовану цифру, з якою вже можна йти далі. По-друге, розуміння, чи усвідомлює заклад проблему: школа, яка відповідає розгорнуто й називає, що планує робити, поводиться інакше, ніж школа, яка обмежується посиланням на кількість заяв.
Якщо клас перевищує норматив, наступний крок — звернення до управління освіти району, яке зобов’язане запропонувати заклад із вільними місцями. Механізм працює повільно й рідко закінчується переведенням, але це єдиний шлях із тих, що мають юридичні наслідки. Зараз він дає цифри по сусідніх школах, яких у відкритому доступі немає.
І останнє, що має сенс уточнити задовго до травневих заяв: скільки перших класів заклад планує відкривати наступного року й скільки заяв уже подано. Ця інформація з’являється раніше за офіційні набори і визначає, у якому класі опиниться дитина.
Чого не варто чекати від меншого класу автоматично
Припустимо, перехід удався, і дитина опинилася в класі на дванадцять осіб. Тут варто знати, що сама по собі кількість результатів не дає.
Найякісніше дослідження на цю тему провели в американському штаті Теннессі, випадково розподіливши учнів у класи по п’ятнадцять і по двадцять два і спостерігаючи за ними роками. Різниця в сім осіб дала приблизно 0,22 стандартного відхилення навчальних результатів, що дослідники оцінили як три додаткові місяці навчання. У двадцять років учасники менших класів на два відсоткових пункти частіше навчалися в коледжі, а найбільший виграш отримали діти з незаможних родин і ті, хто відставав.
Та сама робота містить менш зручний висновок. Ефект концентрується в перший рік участі й у молодших класах: у четвертому та п’ятому він приблизно вдвічі слабший, у старших майже не фіксується. Кількість учнів створює можливість, але не результат. Вирішує те, чи змінюється разом із нею методика: чи проводить школа діагностику на вході, чи диференціює завдання, чи розбирає помилки на уроці замість того, щоб переносити їх у домашнє завдання. Школа з малими класами, у якій урок і далі побудований фронтально, дає той самий результат, що й велика, просто в тихішій обстановці.
Практичний висновок для родини, чия дитина сидить у класі на тридцять сім осіб: спершу перевірте, скільки з цих тридцяти семи справді присутні на кожному конкретному уроці. Дуже часто виявляється, що проблема вужча, ніж здавалося, і вирішується розкладом, а не переїздом.
