Правильно, але важко голосувати за вулиці Георгія Тарасенка та Дмитра Коцюбайла.
Правильно, бо вулиці нашого міста мають носити імена Наших Героїв.
Важко, бо найкращі йдуть, а лишаються ті, хто лишаються.
Власне, так влаштоване життя під час війни.
Ті, хто вчора переважною білшістю голосів підтримували чергове повернення жукова на карту міста, сьогодні одноголосно проводять остаточну «дежуковізацію».
Мені, насправді, байдуже чи відбувається це щиро.
От (майже) абсолютно байдуже.
Мене щиро тішить, що це відбувається одноголосно.
Адже – це тренд.
Тренд на десовєтизацію та дерашизацію.
Тренд під патронатом і при підтримці.
За сприяння та під контролем.
Правильний тренд.
Бо це формує суспільну свідомість.
І це прямо впливає на наше майбутнє.
Саме тому – важливо, щоб цей тренд був системним та всеохоплюючим.
Назви вулиць, парків, скверів – так.
Але – не лише.
Далі йде перелік «почесних громадян».
В якому однозначно не місце колаборантам, будівничим руського міра, власне як і біглим «олігархам на довірі».
Харківська Міська Рада, Игорь Терехов – ви на правильному треку!
Не зупиняйтеся!
Адже… ніщо не зупинить ідею, час якої настав!