Позіхання в 4-45 це беззвучний крик організму про каву. Потім вже бронік, каска і все інше.
Без кави – ніяк.
Динозаври ото не пили каву і погано закінчили.
Кава – це не розкіш, а засіб пересування на позиції і засіб наведення різкості після сонної гречки з тушняком у обід.
Кава – сила і надія на повернення до нормальності.
На відео – 16 листопада, моя перша кава в Бахмуті, де ми наводили арту на вагнерівців під Соледаром. В ролі папарацці – побратими і друзі Вова Фрейд і Дмитро Санта.
Це був початок 3,5 місячної роботи наших БПЛА на бахмутському напрямку.
На фото – кава з домішками донецької землі, що обсипалася від канонади наших мінометів у мій день народження, в грудні, у бліндажі 80 Галицької бригади.
Наступне фото – кава на командно-спостер пункті нашого бата в Бахмуті 21 квітня. Там пити каву було найважче – 9ти поверхівка раз у раз підскакувала:)
Останнє фото – кава дома. З присмаком 4,5 місячного бахмутського стажу. І любові близьких.