Поки перша каменюка не вцілила мені у руку я продовжував робитии знімки як гралися у війну і вживалися у роль миротворців Кернес і Добкін, як комуністка Александровська закликала штурмувати ОДА.
Як полетіли каменюки в хлопчиків, які не стільки були спроможні захистити ОДА, як гралися в романтичну революцію.
Як потім під крики Росія, Росія з каменюками в руках пішли типові кримінальні обличчя. Як матрьони аплодували їм…
Потім другою каменюкою мені розбили камеру і я не зняв як кров залила майдан Свободи, як хлопчиків побитих виводили з ОДА, а їх намагалися добити.
Ви бачите на знімках, колони автобусів біля Молодіжного парку на Пушкінській з російськими, донецькими, дніпропетровськими номерами…
Будьте ви прокліті, адже війна за підтримки Росії тепер ввійде в кожен наш дім, не залежно від того, яка стрічка у людей – національного кольору чи георгіївська.
Нас починют убивати.