У листопаді 2021 року керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов заявив у інтерв'ю виданню Military Times, що Росія готується до нападу на Україну наприкінці січня чи на початку лютого 2022 року, а оцінки термінів цієї атаки практично збігаються у розвідок США та України
У цьому інтерв'ю головний розвідник країни говорив насамперед про атаки на сході та півдні країни, але й не виключав і нападів з боку Білорусі. Загалом Буданов досить точно описав розвиток подій, його інтерв'ю процитували українські медіа. Тож не будемо себе обманювати і стверджувати, що українське керівництво не мало власної інформації і не довіряло західній, а українські громадяни отримували попередження про війну виключно від журналістів американських газет.
Те, що ми спостерігали всі останні роки – це те саме небажання дивитися вгору, яким займалися герої знаменитого фільму. Це сеанс колективного божевілля, близького до національного суїциду. До того ж ще й яскраве свідчення недооцінки ситуації з боку західних лідерів. Якщо вони були адекватніші за будь-якого українського обивателя, чому ж тоді розраховували запобігти небезпеці переговорами з Путіним, а не масованим постачанням озброєнь? Ось чому?
Але мене не так цікавить минуле, як майбутнє. Нам потрібно навчитися дивитися вгору, з ідіотизмом варто прощатися раз і назавжди. Ця війна може завершитися успіхом Української армії – але без вступу країни до НАТО, однак з якими-небудь черговими невиразними гарантіями, які вважатимуться важливою дипломатичною перемогою. І після закінчення війни ми почуємо, що треба відновлювати зруйновану країну, що ми досить думали про війну, а треба думати про економіку. І що Кремль злякався і зробив висновки, більше не полізе, так навіщо ж нам такі величезні витрати. Та й гарантії.
Я просто хочу сказати потенційним жертвам не цієї, а вже наступної війни: будь ласка, не стверджуйте потім, що вас не попереджали.