Згадую той сонячний квітневий ранок у Харкові вісім років тому. Той самий, коли на світанку облдержадміністрацію без жодного пострілу звільнили від російських "гастролерів-асвабадітєлєй" та нечисленних місцевих сепаратистів завдяки рішучості тогочасного міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та скоординованій, надзвичайно професійній діяльності вінницького "Ягуара".
Іноді чую, що у ті дні Харків зробив свій усвідомлений вибір. Але, ні, це не був вибір. Адже для нашого міста ніколи не було і не могло існувати альтернативи Україні.
Вірніше сказати – в той час була поставлена, як нам здавалося, виразна і однозначна крапка…
На жаль, сьогодні рідний Харків змушений вести надзвичайно складний бій з підступним ворогом. Рідні вулиці, сквери та площі перебувають під постійним ударом. Харків зранений, але місто-герой не здається!
Тримайся, рідне місто!
Ми обов'язково переможемо і відбудуємо тебе!
Дякую нашим ЗСУ!
Слава українському Харкову! Слава Україні!