Рівно рік тому я став міністром.
Доля розпорядилася так, що молодших від мене міністрів в Україні не було ніколи. Це накладає додаткову відповідальність перед молоддю. Важливо посилити тренд молодих, а не прийти до «понабирали незрозуміло кого». Не підвести очікування, зробити результат, будувати інститути, а не хайпувати, привносити нове, перемагати у своїй сфері на світовій арені, а не копіювати, прокладати шлях для молодих, а не знецінювати ідею нових облич.
Вчора в Кабміні співробітник секретаріату жартував, що команду нашого міністерства легко впізнати, ми постійно ходимо без костюмів, а ще у нас є хлопці із «забитими рукавами» (так, Слава?).
Я хотів написати пост про результати, про фундамент, який ми заклали, про мільйони «клієнтів», про поразки і плани, про те, як ми стали державою номер один за темпами розвитку цифрового уряду. Але це і так часто тут звучить.
Я впевнений, що молодих людей зі свіжим поглядом і енергією має бути більше в українській політиці.
Хочу поділитися деякими висновками, думками, які можуть бути корисними для молоді, доя тих, хто думає про політику, роботу в державних органах. Всі вони випробувані на власній шкурі:
1. Перш ніж займатися публічною політикою, попрацюйте у виконавчій владі. Бажано в органі, який реалізує політику. Навчіться починати і доводити до результату реальні проєкти. Досвід у бізнесі, який ви збудували з нуля в останні 5-10 років, — теж вітається. Суспільство втомилося від пі ### болів, потрібні ті, хто вміє робити.
2. Розвивайтеся як менеджер: як будувати організаційні структури, управляти людьми, приймати рішення. Це сильно пов'язано з пунктом першим.
3. Вчіться будувати стосунки. Він-він. Без подвійного дна. Термін придатності інтриганів скоро закінчиться.
4. Постійно вчіться. Важливо розуміти фізику будь-якого процесу, яким ви керуєте. Стелі не повинно бути взагалі.
5. Моя улюблена цитата належить Володимиру Костянтиновичу Тарасову: «Спершу ти вибираєш шлях, потім шлях вибирає тебе». Розвивайте в собі візіонерство (кажуть, це неможливо зробити — не вірте цьому). Якщо не буде потужної візії — ми ніколи не зробимо ривок у розвитку як країна.
Дякую кожному за підтримку і відкриті можливості.
А головне — моїй родині. Тільки ви знаєте, як все це дається мені і моїй команді.
Мчимо далі.