Вчора разом з Олесь Городецький, Ruslan Fufalko, Oleksandr Chebanenko, та консулом Євгеном Шквирою відвідали у міланській в'язниці "Опера" Віталія Марківа.
Я розповів Віталію про підсумки зустрічей Президента України з Папою Римським Франциском, Президентом і Прем’єром Італії, на кожній із яких Володимир Зеленський наголошував на важливості справедливого рішення суду по відношенню до безневинного Захисника України.
Я також передав Віталію фотографії з зустрічі Володимира Зеленського з його матір’ю Оксаною та з офіційних зустрічей Президента з керівництвом Італійської Республіки.
Віталій, як і завжди, був бадьорий та зі своєю відкритою щирою усмішкою.
2 роки і 8 місяців під необґрунтованим арештом в італійській в’язниці не зламали його волю до перемоги.
В нас було майже дві години живого спілкування. Віталій встиг багато розповісти нам про свою участь в подіях на Майдані, про російсько-українську війну.
Без сумніву, зовсім скоро, його історія, включно з ганебним процесом в Італії, обов‘язково стане матеріалом для захоплюючої книги чи фільму.
Я взагалі вважаю Віталія Марківа унікальною особистістю та гарним прикладом для української молоді.
Він, маючи громадянство Італії, роботу і дім в країні ЕС, коли побачив як беркутівці жорстоко б’ють та розганяють студентський Майдан в ніч з 29 на 30 листопада 13-го року, кинув все і поїхав в Київ.
Він пройшов весь Майдан. Був в найгарячіших його місцях. 18 лютого він був поранений тітушками Януковича у бойні в Маріїнському парку. З викрученим суглобом правої руки та з травмами голови, він простояв ніч з 18 на 19 лютого, тримаючи щит здоровою рукою та подаючи приклад стійкості іншим.
А після підступного нападу путінської Росії на Крим, він в числі перших записався до першого добровольчого батальйону Національної гвардії, який зараз носить ім‘я Героя України генерала Кульчицького.
Він був два місяці на горі Карачун, кожен день ризикуючи своїм життям під мінометним та снайперським вогнем. Хоча міг би в цей час спокійно жити в далекій та безпечній Італії.
В наш час, коли за соціологічними опитуваннями більше 25 відсотків молоді не бачать свого майбутнього в Україні і мріють поїхати шукати кращої долі закордоном, такі українці як Віталій є прикладом того, що вибір може бути і іншим.
Ще проживаючи в Італії, Віталій зробив собі на грудях символічне татуювання – карту України з власними ініціалами на ній.
Він не збирається здаватися. І ми разом з ним продовжуємо боротись за справедливість.
Бо, країна, влада якої бореться за кожного свого солдата та громадянина, який несправедливо переслідується закордоном, – гідна поваги. І навпаки.