Україна у 22-ге відзначає одне з найбільших державних свят – День Конституції. Напередодні цього дня вже зазвичай проходить багато різноманітних дискусійних та експертних майданчиків. На них відбувається жвавий обмін думками про те, яким бути Основному Закону, як на практиці реалізуються його норми.
Маю відзначити, з кожним роком дедалі більше українців апелюють до Конституції, захищаючи свої права. З одного боку, це – позитивний сигнал, адже свідчить про зростання рівня правової обізнаності у громадян і довіри до сили та дієвості Конституції.
А з іншого боку – не припиняю дивуватися, чому люди, говорячи про Основний Закон, порушують тему прав, забувають, що ІІ Розділ називається «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина». Основопокладний принцип, який має стати рушійною силою у стосунках держава – громадянин, це – гармонійне поєднання прав, свобод і обов`язків. Це мусить бути магістраль із двостороннім рухом.
Ми із захватом розповідаєм про рівень життя в країнах, де традиції права та демократії формувалися століттями. Але, захоплюючись їхніми можливостями, ми забуваємо, що за цим стоїть надзвичайно високий рівень відповідальності кожного громадянина перед власною країною, всотаний ним ледь не з молоком матері.
Нам потрібно якнайшвидше здолати цього одвічного паразита, який сидить у нашій свідомості, буцімто нам усі й усе зобов`язані, адже «маємо право». І навчитися жити із почуттям обов`язку, яке, я впевнена, буде генетично переходити до наступних поколінь.
Так, час і реалії, що нас оточують, постійно змінюються. Безумовно, потребуватиме на зміни і Конституція, що є цілком природним процесом, але вповні весь первісний зміст і філософія Основного Закону розкриються тоді, коли кожен із нас знайде в собі баланс, золоту середину між правом та обов`язком.
Щиро вітаю із Днем Конституції!
Слава Україні!