Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!..
Саме ці рядки найкраще відображають мої почуття від перечитування «Кобзаря». Ледь не в кожній поезії, написаній Тарасом Шевченком ще в позаминулому столітті, ми знаходимо подібність і з сьогоденням, і це – не просто аналогії, а своєрідні відповіді на багато сучасних викликів…
Із народинами, великий Кобзаре!