Вчора мене переповнювали емоції, адже на власні очі спостерігала всі три судові засідання у справі, так званих, рюкзаків безпосередньо в залі суду. Сьогодні вже можу більш-менш спокійно аналізувати події, спробувати подивитися на ситуацію, абстрагуючись від свого особистого ставлення до Арсена Авакова, його родини.
Медіа рясніють кадрами, як «командос» в повному бойовому обладунку, наче в сюжеті американського бойовика, захоплюють небезпечного для країни терориста. А всього лише купа людей в балаклавах з`юрмилася навколо усміхненого юнака. Це – епізод затримання сина міністра внутрішніх справ.
До речі, під час судового засідання адвокат Олександра Авакова особливо акцентував увагу, що затримання відбулося не просто з грубими порушеннями, а взагалі було незаконним. Правник наголосив, що в демократичній країні затримувати людину, якщо йдеться не про затримання безпосередньо на місці злочину, можна виключно за рішенням суду. Звичайно, по жодному з трьох фігурантів такого рішення не було.
Так само незрозуміло, що шукали детективи НАБУ під час обшуків помешкань, адже знову-таки в усіх випадках вони піймали облизня.
І ще один момент, який, на моє глибоке переконання, перебуває виключно в площині моральності – затримання екс-заступника міністра Сергія Чеботаря. Він - та людина, яка користується беззастережною повагою, багато років життя присвятив роботі в правоохоронній системі, поклавши на цю справу власне здоров’я. Не буду вдаватися в подробиці, лише скажу, що він дуже серйозно хворіє. От куди в уяві детективів могла втекти людина в такому стані?!
Дуже цікава ситуація навколо третього фігуранта – Володимира Литвина, фірма якого якраз і займалася виготовленням цих рюкзаків. Важливий момент, який чомусь борцуни за справедливість вперто замовчують: НАБУ за результатами конкурсу обрало цю ж саму фірму для виготовлення спорядження для потреб своїх співробітників. Здавалося б, незначна деталь, але в цьому контексті вона набуває особливого змісту.
Отже, споглядаємо невеселу тенденцію: ці рюкзаки раз-по-раз вкидаються в інформаційний простір, як тільки в когось виникає потреба вчинити тиск на міністра внутрішніх справ. Насправді, ці спроби приречені на провал. І ті, хто добре знає міністра Авакова – його принциповість і безкомпромісність - одностайно підтвердять цю тезу.
Але особливо замотивовані все одно не полишають намагань. Спершу цькували його особисто, а коли зрозуміли, що всі спроби марні, вдалися до найогиднішого способу – вдарили по найдорожчому, що тільки може бути у людини – дитині.
І хто б мав сумнів, що «мальчиши-плохиши» з Верховної Ради одразу ж кинуться наввипередки, що аж п`яти цвіркатимуть, подавати проекти Постанов про відсторонення міністра?!
Не буду зайвий раз повторювати, хто ці люди, а лише відзначу, що своїми діями вони ризикують завдати невиправної шкоди національній безпеці держави Україна. Не варто нагадувати, що в країні йде жорстока війна, війна гібридна, коли фронт – це не лише лінія розмежування, а територія всієї країни.
І за таких надскладних обставин міністр внутрішніх справ міцно тримає ситуацію під повним контролем. І не просто тримає, а попереджає і відвертає виникнення і розвиток дестабілізації, що вельми вигідна нашим ворогам. Тож немає жодних сумнівів, що вони до останнього не полишатимуть спроб усунути його з посади, геть не гребуючи ані методами, ані маргінальними персонажами, яких активно використовують у своїх інтригах.
Звертаюся до людей, які здатні адекватно мислити і неупереджено оцінювати ситуацію. Якщо комусь здалося, що з порядку денного зняте питання захисту територіальної цілісності України, то він глибоко помиляється, боротьба триває. І якщо ми у цій боротьбі встоїмо, ось тоді і буде час вправлятися у красномовстві та мірятися рейтингами. Якщо ні – се ля ві…
Наостанок не втримаюсь, аби зайвий раз не навести фразу, яка стала життєвим дороговказом Арсена Авакова – «Залишаймось оптимістами!» ;)