Вранці прочитала інформацію від волонтерської групи «Сестри Милосердя АТО» про те, що пораненим бійцям, які перебувають у харківському військовому шпиталю, потрібна термінова допомога.
Зателефонувала своїй соратниці Марині Єпішиній, яка, наче читаючи мої думки, сказала, що якраз взяла телефон, аби набрати мене із цього ж приводу. Ми з Мариною та наші однодумці мало не з перших днів війни вважаємо за свій обов`язок бодай трохи полегшити побут наших звитяжців. Кожного разу, коли ми відправляємо допомогу, сподіваємося, що та велика любов, яку ми в неї вкладаємо, берегтиме наших солдатів від ворожої кулі.
І яка то є радість для нас, коли хлопці повертаються до своїх сімей, потрапляють в міцні обійми батьків, коханих та дітей. І це, я вважаю, є найбільшим щастям.
Сьогодні, на Щедрий вечір, я загадую лише одне бажання: аби в році новому ми всією Україною збирали не допомогу для фронту, а зібралися живі та неушкоджені за великим святковим родинним столом, відзначаючи наша спільну перемогу.
Вертайтеся живими! Вся Україна молиться за вас!
Слава Україні!