От чесно, коли чуєш виступи представників режиму Януковича – з тремтінням у голосі, з театральними паузами – ніяких інших слів, окрім відбірної лайки, в голову не приходить. Хоча, взагалі-то усім тим королевським, добкіним, бойкам та іншим фарисеям з перейменованої Партії Регіонів абсолютно наплювати хто і що про них думає – їх головне завдання підбурювати, каламутити воду, не допустити настання спокою та нормального життя в країні.
І, на перший погляд, здавалося б – ну навіщо витрачати свій час, нерви на коментування, м’яко кажучи, абсурдних словесних потоків цих циніків та пройдисвітів-перевертнів. Проте, стає дуже боляче за тих людей, які і досі сприймають усе, що ллється з екранів телевізорів, за «чисту монету», вони щирі і не можуть навіть думки допустити, що хтось отак ницо, дивлячись в обличчя може брехати годинами поспіль.
Наталя Королевська, яка зараз, напнувши образ матері Терези, зі сльозами на очах розповідає про необхідність підняття державних стандартів та гарантій, напевне, забула, що не так давно була міністром соцполітики Уряду Азарова. Тоді, чомусь, авторку «геніального» вислову про «кішчачі магазини» це питання так не турбувало, вона спокійно споглядала, як режим Януковича мародерствував. А може й не тільки споглядала, проте, це вже питання відповідних слідчих органів. Тоді Королевська була дуже далека і від малозабезпечених родин, і від пенсіонерів, якими стала несподівано опікуватися одразу ж після краху режиму Януковича.
Або ж «вигодованець» Ющенка, який перейшов Януковичу у спадок Юрій Павленко. Він з якогось дива, виявляється, експерт з гасіння пожежі на нафтобазі… Ти бач, які всебічні знання має викладач історії! А взагалі-то, краще б не язиком плескав по прес-центрах та телевізійних студіях, а хоча б раз у житті зробив щось дійсно гідне чоловіка. Поїхав би на місце пожежі і запитав, чим справді може допомогти, а не лише язиком у роті повітря ганяти – і люди б хоч трохи поважати стали, і карму б почистив після співпраці з режимом. Та де там…
Звичайно, ніхто не очікує, що вчорашні регіонали, а сьогоднішні опоблоківці, прийдуть з повинною в правоохоронні органи, та розкажуть усю підноготну панування режиму. Але ж ким тільки треба бути, аби повністю, вщент розграбувати країну, «здати» її Росії, а потім, дивлячись в обличчя людей, розповідати нісенітниці, прекрасно розуміючи абсурдність власних слів?!
Цікаво, а хоча б коли кожен з них залишається наодинці з собою, йому стає огидно за себе?! Він відчуває свою провину за кожну краплю крові, що проливається на фронті?! Розуміє, що винен перед кожним українцем, який втратив через війну близьку людину, домівку, усе, що вдалося нажити у постійній боротьбі на виживання з режимом Януковича?!
Маю великі сумніви… І саме ці люди чомусь вважають, що мають моральне право критикувати тих, хто змушений розгрібати після їхнього «панування» «авгієві конюшні», піднімати економіку, повертати віру людей до влади, силових структур, і все це – в умовах війни зі «стратегічним партнером Януковича», а отже і всієї ПР-братії, Путіним…
Негідники? М’яко кажучи..