В Італії епохальні зміни. Вкрай праві вперше в постфашистській історії, ймовірно, отримають більшість на виборах.
Недільні парламентські вибори, згідно з усіма опитуваннями, стануть тріумфом партії “Брати Італії” Джорджі Мелоні. Самій Мелоні пророкують посаду прем’єр-міністра та коаліцію більшості з двома партнерами: ультраправою партією “Ліга” колишнього міністра внутрішніх справ Маттео Сальвіні та правоцентристською партією “Вперед, Італія” політичного довгожителя та магната Сільвіо Берлусконі.
Вони отримають країну в економічній кризі, з гігантським боргом, зяючою прірвою нерівності та з неясними перспективами відновлення рівня життя старіючого населення в умовах рекордної інфляції та загрози енергетичної блокади з боку Росії.
Політики вкрай правого спрямування прийшли до влади в Італії вперше з часів Беніто Муссоліні, який рівно сто років тому, у жовтні 1922 р. влаштував переворот, став диктатором і правив 20 років.
Цього разу все пройшло демократично, як давно заведено в Італії. Та сама традиція підказує, що диктаторських повноважень Мелоні не отримає і ніяких 20 років її уряд не протримається.
Новий кабінет буде 20-м за останні 30 років. Іншими словами, середня тривалість коаліційного уряду в Італії – півтора роки. Саме стільки протримався технократ європейського розливу, що йде, Маріо Драгі.
Однак у Мелоні є й козирі. Їй лише 45, і вона поєднується з ідеологічно близькими правими, тоді як 75-річному Драгі доводилося керувати різношерстою, і тому розсипчастою коаліцією.
Хоч би скільки протрималися при владі праві, вони змінять курс країни. Ще до того, як буде сформовано коаліцію та новий уряд, спробуємо відповісти на важливе для нас питання: Чи зміниться ставлення влади Італії до війни Росії проти України?
Прем’єр Драги, що йде, був двома руками за санкції проти Росії і допомогу Україні. Сальвіні та Берлусконі – інша справа. Вони давні русофіли. З Володимиром Путіним їх пов’язували і близька дружба, і щире обожнення.
Проте обидва публічно відхрестилися від російського керівника, як тільки він відправив армію вбивати українців та захоплювати їхні землі.
Берлусконі, щоправда, мало не вляпався за три дні до виборів. Він сказав, що його старого російського друга на війну штовхнуло оточення та російське суспільство, а сам Путін нібито хотів лише поміняти владу в Україні на “пристойних людей”, а потім швидко відвести війська.
Зчинився такий галас, що Берлусконі кинувся пояснюватись, мовляв, мене не так зрозуміли. І випустив заяву: “Агресія проти України необґрунтована та неприйнятна. Позиція моєї партії зрозуміла. Ми завжди будемо на боці ЄС та НАТО”.
Сальвіні майже вдвічі молодший за 85-річного Берлусконі. Він ніколи не був особистим другом Путіна, але мав славу його затятого фаната. Тепер інша річ.
“Моя думка про Путіна змінилася через війну. Тому що коли людина починає бомбардувати, посилає танки, вторгається в чужу країну, це вже зовсім інша справа”, – сказав Сальвіні в інтерв’ю Bloomberg за тиждень до виборів.
А що Мелоні? У всіх інтерв’ю вона каже, що вважає Росію та Китай противниками Заходу і готова всіма силами протистояти їм. До Путіна симпатій не відчуває і збирається підтримувати нинішню політику ЄС та НАТО щодо Росії та допомоги Україні.
Навіть в опозиції Мелоні завжди голосувала за санкції проти Росії, зазначає колишній посол Італії при НАТО Стефано Стефаніні.
“У неї немає жодних причин міняти позицію після приходу до влади”, – сказав він BBC.
Правий поворот в Італії не обіцяє легкого життя Євросоюзу. В останні десятиліття при владі там все більше центристи та соціалісти, а країни, де праві біля керма, виконують роль занози. Згадаймо Віктора Орбана в Угорщині та польських консерваторів.
Тим більше, що близькі їм за духом противники мігрантів та євроінтеграції щойно увійшли до правлячої коаліції у Швеції, а вона наступна у черзі на президентство в ЄС.
Питання розколу очевидне, і його поставили голові Єврокомісії Урсулі фон дер Ляйєн за пару днів до італійських виборів. Вона відповіла в тому дусі, що працюватимемо з будь-якою демократично обраною владою, але якщо почнеться наступ на свободу та демократію, то “у нас є інструменти” – і кивнула на Польщу та Угорщину, яким ЄС уже перекривав фінансування через гоніння на опозицію, суддів, пресу та університети.
Сальвіні до глибини душі обурило виступ фон дер Ляйєн. Він навіть влаштував спонтанну акцію протесту біля офісу Єврокомісії у Римі.
У Мелоні позиція гнучкіша. Її депутати в Європарламенті голосували проти резолюції про покарання Угорщини за нехтування демократією. Вона поділяє погляди угорського лідера на сімейні цінності та міграцію. І вона говорила, що спроби ЄС скоригувати внутрішню політику Орбана штовхають його в обійми Путіна.
Одна справа – внутрішня політика, інша – зовнішня.
“Я багато в чому не погоджуюся з Орбаном, особливо у питаннях зовнішньої політики”, – відповіла Мелоні перед виборами на питання про те, чи підтримує вона спроби Орбана обмежити і навіть зовсім зняти санкції проти Росії за війну в Україні.
Якщо нові керівники Італії очолять правий фронт у європейській політиці та багаторазово посилять голоси поляків та угорців, вони ускладнять проведення внутрішніх реформ Євросоюзу. У питанні ж єдності ЄС у справі протистояння агресії Росії проти України розколу поки що не намічається.