Секретні військові аудити свідчать про те, що система оборонних закупівель пронизана проблемами з управлінням. Лише у 2024 році Україна втратила 1,2 млрд доларів через шахрайство та марнотратство.
Про це пише The New York Times.
Коли у 2024 році російські солдати атакували лінії окопів на сході України, українські артилеристи відкривали вогонь. Але снаряди замість того, щоб вибухати поблизу наступаючих військ, випадали зі стволів або падали на землю з глухим стуком, здіймаючи клуби пилу.
Як з’ясувалося, український оборонний завод поставив військовим тисячі дефектних мінометних мін. Кремезного керівника збройового підприємства Леоніда Шимана зрештою заарештували та висунули йому обвинувачення в одній із найгучніших за час війни справ про шахрайство в оборонній промисловості.
Однак навіть після того, як чиновники помітили, що зброя надходить із дефектами, Агентство оборонних закупівель України продовжувало укладати нові контракти із заводом Шимана, свідчать урядові аудити, отримані The New York Times.
Ця справа відображає стійке явище, характерне для війни в Україні. Сім із десяти найбільших українських військових підрядників отримували нові замовлення, попри відкриті кримінальні розслідування щодо шахрайства, невиконання попередніх контрактів або арешти керівників компаній за корупційними обвинуваченнями, свідчать урядові аудити, отримані The Times, судові матеріали та повідомлення українських ЗМІ.
Наприклад, Шиман уже був фігурантом кількох розслідувань антикорупційних органів, зокрема щодо розкрадання та шахрайства, коли отримав свій перший контракт на постачання мінометних мін. Держава уклала угоду на 280 млн доларів у той час, коли він перебував на волі під заставою у справі про корупцію.
Конфіденційні перевірки Державної аудиторської служби та внутрішнього аудиторського підрозділу Міністерства оборони свідчать про те, що система військових закупівель пронизана управлінськими проблемами. Як видно з документів, тривожні сигнали залишають без уваги, а завищення цін або невиконання поставок рідко мають наслідки.
Компанії отримували контракти, не довівши, що здатні поставити озброєння, або навіть не маючи необхідних ліцензій. Аудитори виявили 18 компаній, які укладали нові угоди, попри невиконання попередніх. Шість із них не виконали жодного контракту.
Військові підрядники з усього світу, серед яких найбагатший у світі торговець зброєю, а також українські та американські компанії, збагатилися завдяки цій системі.
Внутрішні урядові аудити показали, що лише у 2024 році Україна втратила близько 1,2 млрд доларів через шахрайство, марнотратство та неефективне управління.
Ці втрати, які раніше не оприлюднювалися, накопичувалися в той самий час, коли президент Володимир Зеленський звертався до союзників із проханнями надати більше зброї та фінансової допомоги.
“Армія не отримує того, що їй потрібно, а бюджет скорочується через непоставки та переплати”, — сказав в інтерв’ю Тамерлан Вагабов, колишній радник Агентства оборонних закупівель України. “У результаті в нас немає грошей, щоб замовити більше зброї. І в нас немає тієї кількості боєприпасів, яка нам потрібна. І це повторюється знову і знову”.
Близько 126 млн доларів було втрачено через ігнорування дешевших пропозицій і переплату за зброю. Аудитори зазначили, що контракти укладалися без належного юридичного обґрунтування. В одному випадку компанії досі сперечаються про те, що сталося щонайменше зі 100 млн доларів передоплати за угодою, яка зірвалася.
Аудити, отримані The Times, охоплюють 2024 і 2025 роки. Незрозуміло, що саме, якщо взагалі щось, Агентство оборонних закупівель зробило у відповідь на ці перевірки. Оскільки вони засекречені, громадськість ніколи не мала можливості їх вивчити.
Директор Агентства оборонних закупівель Арсен Жумаділов відмовився від коментарів. У понеділок Жумаділов подав у відставку та залишив посаду.
За майже п’ять років бойових дій українська державна система вистояла, тоді як її військо воювало всупереч несприятливим обставинам. Солдати протистояли більшій російській армії та змінили характер бойових дій за допомогою дронів і роботів. Уряд пережив втрату підтримки свого найбільшого союзника, Сполучених Штатів, отримавши фінансову підтримку в Європі.
Однак та сама система закупівель, яка допомогла Україні залишатися у війні й забезпечила революцію дронів, сама стала вразливим місцем, що сколихнуло внутрішню політику. Колишній міністр оборони Михайло Федоров намагався реформувати систему і заявив, що оборонні підрядники домоглися його звільнення через ці спроби.
“Корупції дуже багато”, — сказав Федоров після звільнення. Його відставка спричинила найбільші вуличні протести від початку війни. Зеленський заявив, що звільнив Федорова через його конфлікти з військовим керівництвом.
Зеленському не вдалося очистити систему закупівель, і проблеми сягнули його найближчого оточення. Минулого року антикорупційні слідчі таємно записали його колишнього бізнес-партнера, який переконував чиновників купувати бронежилети, що не пройшли випробування на безпеку. За словами слідчих, чоловік залишив Україну під час розслідування. Зеленського до справи не залучали, і він заявив, що підтримує розслідування.
Урядові аудити фактично є розтином системи військових контрактів. Вони також детально показують гравців — як в Україні, так і за кордоном, — які заробили на війні.
“Усе, що в Україні не прибито цвяхами, буде вкрадено”, — сказав Джеймс Вассерстром, американський експерт з боротьби з корупцією, який протягом усієї війни намагався привернути увагу до шахрайства в оборонній промисловості. “Це давня традиція”.
Провал. Контракти на мільйони доларів. І новий провал
Проблеми з мінометними мінами стали гучним конфузом на полі бою.
Першим про це повідомив український сайт Censor.net. Парламент розпочав розслідування, а у квітні 2025 року поліція заарештувала директора заводу Шимана. Йому висунули обвинувачення у шахрайстві на суму близько 68 млн доларів — стільки коштували перевірка та заміна десятків тисяч дефектних мін.
Згодом суд встановив, що компанія Шимана, Павлоградський хімічний завод, продала армії 233 тисячі непридатних мінометних мін, багато з яких мали дефектні підривники або порохові заряди, свідчать судові матеріали, надані українською компанією YouControl.
Павлоградський хімічний завод є державним підприємством, однак Шиман, інженер-хімік, очолював його з початку 2000-х років. Його широко називали “королем вибухівки” України. Парламент навіть згадував його ім’я в одному із законів про галузь, посилаючись на нього як на авторитетного фахівця.
Він володів значною нерухомістю і жив заможно за мірками сільської України. Слідчі заявили, що виявили 9 млн доларів, які пройшли через банківський рахунок у Ліхтенштейні, пов’язаний із дружиною Шимана.
На території заводу він утримував стадо буйволів, а також оленів і лосів. Шиман казав, що це мало довести відсутність забруднення від підприємства, однак антикорупційні активісти стверджували, що тварин утримували для полювання керівників заводу.
Коли аудитори перевіряли контракт підприємства на мінометні міни, вони виявили дивну обставину. Спочатку Павлоградський завод заявив, що не має достатніх потужностей для виконання замовлення. Потім без пояснень переглянув оцінку своїх виробничих можливостей, після чого уряд уклав із ним контракт.
Державні аудитори не виявили доказів того, що хтось намагався перевірити, чи справді завод здатен виконати замовлення.
Коли почали надходити дефектні міни, Агентство оборонних закупівель, за словами аудиторів, “не зробило належних висновків”. Натомість Павлоградський завод отримав ще більше замовлень, зокрема контракт на постачання майже всіх 122-міліметрових артилерійських снарядів для військових у 2025 році.
В аудитах не зазначається, хто вирішив укласти ці контракти з Павлоградським заводом і чому. Компанія відмовилася від коментарів. У серпні директор Агентства оборонних закупівель Арсен Жумаділов подав у відставку.
Минулого місяця Шимана засудили до п’яти років ув’язнення в окремій справі за організацію корупційної схеми з продажу вибухівки за завищеними цінами.
Шиман має намір оскаржити вирок і заявляє про свою невинуватість у справі про мінометні міни, повідомив його адвокат Олександр Протас.
У торгівлі зброєю, сказав Протас, “немає нічого чорного чи білого, все — у відтінках сірого”.
Найбагатший у світі торговець зброєю
У 2024 році Агентство оборонних закупівель оголосило закупівлю реактивних снарядів на сотні мільйонів доларів.
Пропозиції подали три компанії. Одна запропонувала поставляти ракети приблизно по 4200 доларів за одиницю. Друга — по 4600 доларів. Третя встановила ціну 5100 доларів.
Усі ракети були однаковими — виробленими на одному й тому самому заводі однією компанією в Туреччині. Єдиною різницею була ціна.
Турецький виробник Arca Defense запропонував найнижчу ціну, фактично прямий продаж із заводу.
Однак аудитори встановили, що контракт отримав найдорожчий учасник — дочірня компанія Czechoslovak Group, великого чеського холдингу. Замість прямої закупівлі уряд вирішив заплатити чеській компанії за посередництво.
Аудитори не знайшли “жодного обґрунтування такого рішення”. Попередні аудити вже рекомендували уникати закупівель через посередників. Уряд цих рекомендацій не дотримався.
За підрахунками The Times на основі пропозицій, наведених в аудитах, це рішення додало до вартості ракет для України близько 130 млн доларів.
Контракт на ракети став одним із багатьох українських замовлень, які допомогли перетворити Czechoslovak Group на глобального оборонного гіганта. Цього року компанія вийшла на біржу, перетворивши свого 33-річного мажоритарного власника Міхала Стрнада на найбагатшого виробника зброї у списку мільярдерів Forbes.
Це було найбільше в історії первинне розміщення акцій оборонної компанії. Компанія повідомила інвесторам, що отримала вигоду від “суперциклу” військових витрат, спричиненого війнами в Європі та інших регіонах. У 2024 році понад 40% її доходів припадало на продажі, пов’язані з Україною.
Представник Czechoslovak Group Андрей Чіртек заявив, що питання про вибір пропозиції слід адресувати уряду. В аудиті немає звинувачень у будь-яких порушеннях із боку компанії.
“Ми не є стороною пропозицій інших учасників і не маємо доступу до їхніх комерційних умов, договірних положень або оцінки замовника”, — написав він електронною поштою.
Попри зауваження аудиторів, Україна розглядала можливість знову укласти контракт із Czechoslovak Group — цього разу для заміни парку автоматів Калашникова на розроблену в Чехії модель гвинтівки калібру НАТО. Про укладення такої угоди не повідомлялося.
Представник компанії заявив, що група диверсифікує продажі в країнах Європи та США, але Україна залишається важливим клієнтом.
Тривожні сигнали та американський підрядник
В іншому випадку, як свідчать документи, Україна продовжила складну закупівлю озброєнь попри численні тривожні сигнали — і зрештою угода зірвалася.
У 2024 році Агентство оборонних закупівель хотіло придбати реактивні снаряди радянського зразка у сербського виробника. Через проросійську політику Сербії Україна використовувала ланцюг посередників для отримання ракет.
Уряд уклав контракт з українським державним торговцем зброєю “Спецтехноекспорт”. За словами аудиторів, компанія вже мала історію невиконаних контрактів.
Антикорупційні органи також публічно повідомляли про розслідування щодо колишніх керівників компанії за підозрою в можливому розкраданні та відмиванні коштів, свідчать дані HACC Decided — платформи Transparency International Ukraine, яка відстежує резонансні корупційні справи.
“Спецтехноекспорт” також не мав сербської експортної ліцензії на ракети, написали аудитори. Замість ліцензії компанія надала “гарантійний лист” від української військової розвідки.
Аудитори заявили, що таке преференційне ставлення не мало юридичного обґрунтування й було надане попри історію невиконання контрактів компанією.
Компанія не відповіла на численні повідомлення та телефонні дзвінки.
“Спецтехноекспорт” уклав субпідряд із американською збройовою компанією Regulus Global. Компанія, якою керує колишній біржовий брокер Merrill Lynch Вільям Сомеріндайк-молодший, раніше постачала озброєння українській армії, а також підтримуваним США повстанцям у Сирії. Але ця угода мала бути особливо складною.
Контракт був одним із кількох договорів між Regulus і “Спецтехноекспортом” на загальну суму 1,7 млрд доларів, які мали забезпечувати постачання зброї в зону бойових дій.
Сомеріндайк заявив в інтерв’ю, що партнерство забезпечило постачання критично важливого озброєння, яке сприяло обороні України та відповідало зовнішньополітичним інтересам США.
Однак угода щодо ракет почала розвалюватися.
Тодішній міністр оборони Рустем Умєров хотів прибрати посередників із воєнного ринку озброєнь України. Він попросив Regulus працювати безпосередньо з державним закупівельним агентством, фактично усунувши “Спецтехноекспорт” із ланцюга, згадував Сомеріндайк.
Угода зірвалася, а на початку 2025 року “Спецтехноекспорт” став найбільшим боржником Агентства оборонних закупівель і мав більше невиконаних контрактів, ніж будь-який інший постачальник, встановили аудитори.
Після цього український уряд подав позов проти “Спецтехноекспорту”, вимагаючи штрафів і відсотків за прострочення. “Спецтехноекспорт”, своєю чергою, зажадав грошей від Regulus.
Сомеріндайк заявив, що його компанія не зробила нічого неправомірного і лише “опинилася посередині” реорганізації української системи оборонних закупівель.
