За кілька тижнів після повномасштабного вторгнення РФ в Україну начальник в’язниць Санкт-Петербурга звернувся з прямим посланням до елітного підрозділу охоронців, яким було доручено стежити за припливом ув’язнених з України: “Будьте жорстокі, не шкодуйте їх”.
Як пише The Wall Street Journal, генерал-майор Ігор Потапенко зібрав спеціальний підрозділ своєї служби в регіональному штабі, щоб розповісти їм про нову систему, розроблену для полонених українців.
Звичайні правила не діятимуть, сказав він їм. Не буде жодних обмежень проти насильства.
Охоронці будуть ротуватися всередині російської пенітенціарної системи, працюючи у в’язницях по місяцю, після чого їхнє місце займатимуть інші команди. Підрозділи по всій країні – в Бурятії, Москві, Пскові та інших містах – отримали аналогічні інструкції.
Ці зустрічі поклали початок майже трьом рокам безперервних і жорстоких тортур українських військовополонених. Охоронці застосовували електричні розряди до геніталій полонених, поки не сідали батарейки. Вони били ув’язнених, щоб завдати їм максимальної шкоди, експериментуючи, щоб визначити, який із засобів буде найболючішим.
Три колишні співробітники в’язниць розповіли The Wall Street Journal, як Росія планувала і здійснювала те, що слідчі ООН назвали широкомасштабними і систематичними тортурами. Їхні розповіді підкріплені офіційними документами, інтерв’ю з українськими ув’язненими та людиною, яка допомагала співробітникам російських в’язниць дезертирувати.
Ці люди – двоє зі спецпідрозділу та один із медичної бригади – потрапили під програму захисту свідків після того, як дали свідчення слідчим Міжнародного кримінального суду. Два офіцери спецпризначенців заявили, що наче звільнилися з тюремної служби до того, як їх змусили брати участь у тортурах, але підтримують зв’язок із колегами, які залишилися.
Спеціальні підрозділи в російській пенітенціарній системі – це не звичайні охоронці, які постійно перебувають у певних в’язницях. Натомість вони діють як преторіанська гвардія, яку викликають в особливо небезпечних ситуаціях, наприклад, для проведення обшуків або придушення повстань.
Під час роботи з військовополоненими їм було доручено співпрацювати з місцевими тюремними наглядачами, щоб керувати роботою з українцями. За словами двох колишніх охоронців, вони сприйняли вказівки Потапенка на зустрічі в березні 2022 року як карт-бланш на насильство. Вони підняли своє жорстоке поводження з українцями на новий рівень, вважаючи, що у них є дозвіл керівництва, сказав один із колишніх охоронців.
Під час чергування охоронці постійно носили балаклави. Ув’язнених били, якщо ті дивилися охоронцеві в очі. За словами одного з колишніх офіцерів, ці заходи, поряд із місячною ротацією, було вжито для того, щоб окремі охоронці та їхні начальники не могли бути впізнані згодом.
У березні 2022 року – того самого місяця, коли Потапенко провів зустріч із працівниками ФСВП у Санкт-Петербурзі, – Росія почала готувати пенітенціарну систему до прибуття ув’язнених з українського фронту. Згідно з документами і словами одного з колишніх тюремних чиновників, по всій Росії було розіслано листи з наказом звільнити поверхи, відділення і навіть цілі в’язниці.
Павло Афісов, який потрапив у полон у Маріуполі в перші місяці російського вторгнення, був одним із перших українських полонених, затриманих російськими окупаційними військами. Протягом 2,5 років 25-річного Павла переводили з однієї російської в’язниці в іншу, перш ніж він був звільнений у жовтні минулого року.
За його словами, найстрашнішими були побиття після переведення в нову в’язницю. Після прибуття до виправної колонії у Тверській області охоронці привели Павла в кімнату для медогляду і наказали роздягнутися догола. Поки йому голили голову і збривали бороду, охоронці кілька разів ударили його електрошокером.
Коли це закінчилося, йому веліли кричати “слава Росії, слава спецназу”, а потім наказали пройти в центр кімнати – все ще голим – і заспівати російський і радянський гімни. Коли він сказав, що не знає слів, охоронці знову побили його кулаками і кийками.
За словами колишніх охоронців і правозахисників, насильство слугувало для досягнення певної мети – зробити українців більш піддатливими для допитів і зломити їхнє бажання боротися. Тюремні допити іноді були спрямовані на те, щоб отримати зізнання у військових злочинах або оперативну інформацію від ув’язнених, у яких не було сил чинити опір після того, як вони зазнали крайньої жорстокості.
Жорстокість змусила їх з більшою готовністю підкоритися російським слідчим і позбавила “будь-якої волі і здатності боротися знову, якщо їх коли-небудь поміняють”, каже Володимир Осечкін, який очолює правозахисну організацію Gulagu.net. Він допоміг співробітникам російської пенітенціарної системи покинути країну і дати свідчення в МКС.
Колишні охоронці розповіли про приголомшливий рівень насильства щодо українських в’язнів. Електрошокери використовувалися так часто, особливо в душових, що охоронці скаржилися на швидку розрядку батареї.
Один із колишніх співробітників ФСВП, який працював із бригадою медиків у Воронезькій області, розповів, що охоронці в’язниці били українців доти, доки не ламалися поліцейські кийки. За його словами, котельня була завалена зламаними кийками.
Охоронці навмисно били ув’язнених по одному й тому самому місцю день у день, не даючи синцям гоїтися і спричиняючи інфекцію усередині скупчених гематом, каже колишній співробітник ФСВП. Таке поводження призводило до зараження крові, а м’язова тканина починала гнити. За його словами, щонайменше одна людина померла від сепсису.
Багато охоронців насолоджувалися жорстокістю і часто хвалилися тим, якого болю вони завдавали ув’язненим, сказав він.
Колишній український військовополонений, 25-річний Андрій Єгоров, згадував, як охоронці у в’язниці, розташованій на заході Брянської області, змушували ув’язнених пробігати 100 метрів коридором, тримаючи матраци над головами. Охоронці стояли осторонь і били тих, хто біг, по ребрах.
Коли ув’язнені добігали до кінця коридору, їх змушували робити присідання і віджимання. Щоразу, коли вони піднімалися, охоронці били їх кулаками або кийком.
“Їм це подобалося, було чутно, як вони сміялися між собою, поки ми кричали від болю”, – каже він.
Під час медичного огляду після обміну Єгоров виявив, що в нього зламані п’ять хребців. Він проходить курс лікування і зустрічається з психологом. Після повернення додому Афісов кілька днів не міг заснути, боячись, що це виявиться сном і він прокинеться знову у в’язниці.