Протягом більшої частини минулого року російські війська проводили кровопролитні наступи на українські позиції, які часто приносили лише обмежені результати. Але тепер ці невпинні атаки починають приносити плоди – у жовтні Росія домоглася найбільших територіальних успіхів з літа 2022 року, йдеться в матеріалі The New York Times.
За останній місяць російські війська захопили понад 160 квадратних миль (414 кв. км) території в східному Донбасі – головному театрі військових дій на сьогоднішній день. Це дозволило їм окупувати важливі міста, на яких трималася оборона України, починаючи з Вугледара на початку жовтня. Минулого тижня бої точилися в Селидовому, яке тепер, схоже, втрачено.
Швидке просування російської армії відрізняється від ситуації минулого року, коли лінія фронту залишалася здебільшого нерухомою, а обидві сторони вдавалися до амбітних наступальних дій, які переважно провалювалися.
Однак патова ситуація, яка визначила 2023 рік, заклала основу для нещодавніх успіхів Росії. Якими б незначними не були успіхи, російські атаки поступово послабили українську армію. Підрозділи ЗСУ настільки розтягнуті, що вже не можуть утримувати деякі позиції, кажуть українські солдати і військові аналітики.
За словами військового експерта з фінської компанії Black Bird Group Пасі Паройнена, половина територіального просування Росії в Україні цього року відбулася за останні три місяці. “Ситуація на південному сході Донбасу стрімко погіршується”, – сказав він.
Аналітик французького Фонду стратегічних досліджень Венсан Турре вказує на чинники, які сприяли просуванню Росії, зокрема це широке використання керованих авіабомб, які можуть знищувати укріплені позиції, і на відсутність українських укріплень у районі, де зараз тривають бої.
За словами Турре, “оборона України дедалі більше і більше слабшає, місцевість стає дедалі сприятливішою для російських наступальних операцій. “Ці фактори в сукупності пояснюють зростання російських успіхів”, – вважає аналітик.
Українські війська також страждають від нестачі особового складу, через що вони значною мірою поступаються в чисельності на полі бою. Щоб розв’язати цю проблему, секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Литвиненко заявив, що в армію буде призвано ще 160 000 осіб, щоб довести укомплектованість частин до 85%.
За останні кілька місяців російські війська прорвалися через українські опорні пункти, де йшли тривалі бої, наприклад, Часів Яр. Тривалий час російським підрозділам заважав канал, що розділяє місто і його околиці, який слугував природним бар’єром. Але нещодавно, за даними міністерства оборони Великої Британії, стало “дуже ймовірно”, що Росія “перетнула канал і наблизилася до міста”.
В інших місцях російська армія використовувала тактику загрози оточення, щоб змусити українські війська відступити, як, наприклад, у Селидовому. Голова Українського центру безпеки та співробітництва Сергій Кузан каже, що Селидове захищає південний фланг Покровська, і що його захоплення допоможе Росії розмістити там артилерію та забезпечити безпеку шляхів постачання.
Півкільця, що утворилися навколо міст внаслідок російської тактики оточення, надали лінії фронту на Донбасі порізаного вигляду.
Нещодавнє стрімке просування російських військ вказує на ще одну слабкість України, вважають військові експерти: відсутність укріплень.
Після захоплення міста-фортеці Вугледар на початку цього місяця російські війська зіткнулися з переважно відкритою місцевістю з рідкісними українськими оборонними лініями і невеликою кількістю міських районів, де українські війська могли б закріпитися для створення жорсткого опору. Загалом за останній тиждень Росія просунулася приблизно на шість миль на північ від Вугледара – надзвичайно швидкі темпи порівняно з попередніми спробами.
Що ще гірше, Україна послабила свої позиції на Донбасі, перекинувши звідти досвідчені підрозділи в Курську область Росії, де українські війська почали несподіваний транскордонний наступ.
На зміну цим військам часто приходять менш досвідчені підрозділи, які насилу відбиваються від російських атак. Турре зазначив, що багато підрозділів, які зараз займають передові позиції на Донбасі, відносяться до територіальної оборони України – сил, що складаються здебільшого з цивільних осіб, які добровільно вступили в боротьбу з російськими загарбниками у 2022 році, але не мають підготовки і спорядження регулярних армійських підрозділів.
