Наприкінці холодної війни скандинавські країни стали символом того, як можна долати геополітичні конфлікти, пише The Economist.
Норвегія виступила посередником в укладанні мирних угод для Гватемали та Палестини, а «потрапити до Данії» стало сленгом, що означає вдосконалення ліберальної демократії.
Прибалтійські держави, навпаки, вийшли з-під радянської окупації, побоюючись повернення російського імперіалізму. Проте їх попередження часто сприймалися як посткомуністична параноя.
Володимир Путін наблизив північні країни до мислення прибалтів. У 2024 році, коли Фінляндія та Швеція приєднаються до НАТО, розпочнеться координація оборони північно-балтійського регіону від російської загрози.
Насправді північні країни завжди були жорсткішими, ніж їхній імідж. У Фінляндії велика армія призовників. Вітчизняні винищувачі та підводні човни Швеції мають світовий рівень. Норвегія грає найважливішу військово-морську роль у Північній Атлантиці та Арктиці. Данія планує до 2030 витрачати на оборону 2% ВВП.
Війна в Україні змусила НАТО змінити свою стратегію. Альянс звик вважати, що російське вторгнення загрожує Прибалтиці, і планував у разі потреби відвоювати її назад. Але поведінка російських військових в Україні зробила здачу позицій неприйнятною. Тепер НАТО заявляє, що захищатиме «кожний дюйм території» і спрямовує на це додаткові сили.
Останні два роки згуртували регіон і в економічному плані. Країни Балтії швидко обірвали зв’язки з російською енергомережею, що залишилися, і підключилася до Польщі та Фінляндії. Обидва регіони жорсткіші за інші частини Європи блокують в’їзд російських туристів. Практично всі партії та політики тепер погоджуються з тим, що потрібно жорстко протистояти Росії.
Все це зробило обидва регіони більш рівними – Прибалтика більше не є молодшим партнером, підсумовує The Economist.