The Economist: Путін починає операцію “Винна Україна”

Володимир Путін – людина, яка любить перемоги, переважно зрежисовані. Сфальсифікована перемога на виборах з подальшим захоплюючим концертом. Запальна промова в День Перемоги. Вісім голів у хокейному матчі.

Диктатор гірше справляється з незапланованими невдачами, вважаючи за краще зникнути зі сцени. У 2000 році він провалив свій виступ у зв’язку з трагедією на підводному човні “Курськ”. Він був відсутній понад добу після невдалого штурму школи в Беслані 2004 року, під час якого загинули 186 дітей-заручників. Минулого року, коли Євген Пригожин і його банда найманців попрямували до Москви, Путіна ніде не було видно. 

Тому коли йому знадобилося цілих 19 годин, щоб виступити по телебаченню з короткою розповіддю про масштабний провал розвідки в московському “Крокус Сіті Холі”, він потрапив у звичну колію.

Саме звернення мало що дало – і, схоже, слугувало для підстраховки. Путін безглуздо стверджував, що Україна відкрила терористам “вікно” на кордоні, коли вони намагалися втекти з Росії на білому Renault Symbol. Однак Путін не став безпосередньо покладати відповідальність за теракт на Україну і нічого не сказав про угруповання “Ісламська держава”, яке заявило, що вчинило його.

Частково небажання Путіна покладати всю відповідальність на Україну може відображати побоювання, що американський уряд має у своєму розпорядженні розвідувальну інформацію, яка може підірвати таку заяву. Можливо, президента Росії бентежить, що його служби безпеки не відреагували на попередження американців про підготовку нападу, зроблені 7 березня. Дійсно, всього за три дні до нападу Путін відмахнувся від цих розвідданих, назвавши їх “шантажем”. 

Подібний промах мав би наслідки в країні, де владу можна притягнути до відповідальності. Росія не така країна.

Проте атака завдає удару по репутації Путіна і служб безпеки, від яких він залежить. Манера нападу, внаслідок якого загинули щонайменше 137 осіб, не скоро буде забута.

Деякі незвичні аспекти нападу – для ймовірних джихадистів убивці, схоже, прагнули залишитися в живих – спричинили конспірологічні теорії, що частина російського істеблішменту могла бути причетна до цієї атаки.

Переконливіше пояснення полягає в тому, що ісламістське терористичне угруповання скористалося відволікаючими умовами воєнного часу, етнічною напруженістю та економічними труднощами Росії. 

Москва надає очевидні можливості для вербування джихадистів з числа бідних мігрантів з переважно мусульманських колишніх радянських республік у Центральній Азії. За неофіційними даними, в Росії мешкає до 8 млн мігрантів тільки з Таджикистану.

Ці мігранти є важливим гвинтиком в економіці воєнного часу, займаючи низькооплачувані робочі місця, які не потрібні росіянам, наприклад, прибирання доріг або будівництво з мінімальною оплатою. Але етнічна напруженість зростає. Путін побічно торкнувся цієї теми в промові про стан справ у країні 29 лютого, знизивши градус своєї колишньої націоналістичної риторики і підкресливши “багатонаціональність” Росії.

Кремль, безсумнівно, використовує московський теракт як привід для подальшого закручування гайок усередині країни. Деякі з його найлояльніших прихильників закликали скасувати введений у Росії мораторій на смертну кару за тероризм. Ця загроза набуває особливого значення у світлі нещодавно набутої звички Кремля застосовувати цей ярлик до противників режиму.

Громади мігрантів уже відчувають на собі тиск – у великих містах Росії були зафіксовані рейди на мечеті та гуртожитки. Але звинувачення України має пропагандистську цінність, а загроза трудовим мігрантам пов’язана з економічними ризиками. 

Ба більше, Путін натякнув, що основні наслідки теракту відчуватимуться в Україні. Він може використати це, щоб виправдати спроби мобілізувати додаткові війська.

Пов’язані з Кремлем ЗМІ допомагають формувати наратив. Одне з них опублікувало “розслідування”, яке припускає, що терористи були завербовані українським посольством у Таджикистані.

Активісти групи кібермоніторингу antibot4navalny зафіксували помітне зростання активності ботів у соціальних мережах. Більшість фейкових новин звинувачували в нападі Україну, а також США і Великобританію.

Джерело в розвідці України каже, що очікує активізації подібних зусиль із використанням непереконливих аргументів для перекладання провини. “Можливо, вони почнуть звинувачувати і Францію. Зрештою, чоловіки втекли на Renault”, – жартує він.

Джерело: The Economist