На важкий час війни припав 30-річний ювілей на телебаченні Ігоря Жукова, програми якого безперервно з 90-х років виходили на регіональних та всеукраїнських телеканалах. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков розпочав проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки», що висвітлює актуальні під час війни теми, які ніхто ще не підіймав і які виходять далеко за межі України, в телеграм-каналі t.me/kinoorki та фейсбуці facebook.com/kinoorki (незабаром і в телеформаті тощо). Презентував Ігор Жуков «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» в загальнонаціональному ефірі телемарафону всеукраїнських каналів «Єдині новини», куди його запросили розповісти про новий проєкт.
Прийшов на телебачення Ігор Жуков у 1992 році в 17 років, взявши участь у конкурсі першої недержавної телекомпанії українського та всього пострадянського простору «Тоніс-центр». І студент-першокурсник філфаку ХНУ ім. В. Н. Каразіна, попри безліч перешкод, створив першу на території України і колишнього СРСР шоу-програму про кіно «Відеоревю». На початку 90-х Жуков розповідав про кіно так, як ніхто ще не робив: за допомогою вигадки та відеомонтажу помістив себе всередину фільмів. Придумані ним нові візуальні форми спілкування були в ті часи небачені. Подібну ідею пізніше реалізував у Голлівуді режисер Роберт Земекіс у відомому фільмі «Форрест Гамп». Передача транслювалася на більшій території України та в сусідніх країнах. Глядачі записували телепередачу на відеомагнітофони, щоб передати знайомим касету із записом. Жукову надходили мішки листів, він роздав тисячі автографів і сотні інтерв’ю.
Інші програми Ігоря Жукова виходили не тільки на всіх великих харківських регіональних каналах, а й в ефірі загальнонаціональних телекомпаній. Він був не лише автором, режисером і ведучим своїх програм, а й ще і голосом каналу і продюсером різних проектів не тільки на телебаченні, створював передачі на радіо. У телепрограмі «Прем’єра», яка виходила в ефір більше 17 років, здійснив закордонну кіноподорож, спочатку на Егейське море, а згодом і на Середземне, де розкрив невідомі подробиці знаменитих кінострічок, зйомки яких проходили в Туреччині.
Як успішний телевізійний менеджер, пройшов шлях від редактора кінопрограм, що формував репертуар і анонсування фільмів декількох великих регіональних каналів, до керівника продакшн-студії та програмного директора телекомпанії. Ігор Жуков друкував статті майже в усіх найвідоміших харківських ЗМІ, публікується і зараз у всеукраїнських виданнях. Своїми знаннями та досвідом Ігор Жуков ділився на відкритих ним ще 10 років тому «Майстер-класах з підготовки телеведучих, блоґерів і журналістів від зірок харківського ТБ».
У 2016 році Ігор Жуков заснував інтернет-телеканал «Харків-ТБ» про історію та сучасність харківського телебачення, і людей, які його робили, з метою створення першого загальнонаціонального каналу з нашого міста, що мовитеме на всю Україну і весь світ.
У Музеї знаменитих харків’ян ім. К. І. Шульженко в 2017 році в в експозиції, присвяченій кінематографістам, які прославили Харків, було відведено гідне місце творчості Ігоря Жукова, як знакової постаті для Першої столиці.
Ще Ігор Жуков – поет, якого знають далеко поза межами України. У 2006 році вийшла перша збірка віршів телеведучого «Я розповім тобі про вітер». Його вірші були покладені на пісні, які транслювалися в ефірі багатьох радіостанцій і телеканалів. Виконував їх сам автор, зокрема й на сцені харківського кіноконцертного залу «Україна». У 2017-му була видана друга книга віршів телеведучого «Та, чиє ім’я шепоче вітер», об’єднана зі збіркою віршів його батька, відомого слобожанського поета, журналіста і письменника з Чугуєва Леоніда Жукова, який чверть століття працював у газетах Харкова й області та пройшов тернистий шлях від вчителя, директора школи, журналіста, депутата чугуївського міськради до поета і письменника, тепер відомому далеко за межами Слобожанщини. Ігор Жуков свою книгу присвятив ще бабусі та мамі, яка померла, коли йому було всього три роки. Презентація пройшла в Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка. Книга двічі перевидавалася, і її екземпляри зберігаються в Києві, Харкові, інших містах України та зарубіжжя, зокрема у Великобританії, США, Німеччині.
Ігор Жуков допомагав у пошуку архівних відеоматеріалів для популярного голлівудського серіалу «Чорнобиль», який з успіхом пройшов на екранах світу і у нас в Україні.
Цьогорічний проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» був народжений під нещадними обстрілами Харкова і став відповіддю Ігоря Жукова та його колег на війну росії проти України. В ньому зокрема розкривають, хто зі світових «кінодіячів» та компаній, попри санкції, продовжує продавати кіно в країну-агресорку, бо кожний світовий фільм, який не вийшов в росії, – це не збудована ракета проти України, а непоказаний серіал тощо – недоотримані гроші на зброю проти нас!