Представители духовенства Православной церкви Украины и Украинской православной церкви согласовали на неформальной встрече "декларацию взаимопонимания", в которой отметили единство взглядов в осуждении войны России против Украины и призвали иерархов начать официальный диалог между церквями.
ДЕКЛАРАЦІЯ ПОРОЗУМІННЯ
МИ, представники духовенства Української Православної Церкви та Православної Церкви України, що зібралися в стінах Святої Софії для діалогу щодо перспектив єдності українського Православ’я, прагнучи до єдності у Христі, яку Він Сам хотів бачити у своїх учнях і про яку молився Отцю: «щоб єдине були, як єдине і Ми» (Ів. 17:22);
виконуючи апостольську настанову «зберігати єдність духу в союзі миру» (Еф. 4:3);
визнаючи загальне прагнення українського суспільства до єдності Православ’я;
вважаючи єдність українського Православ’я неодмінною умовою єдності народу і запорукою стабільності Держави;
бажаючи сприяти розвитку широкого діалогу між гілками Православ’я в Україні;
вважаючи, що такий діалог сприятиме установленню взаєморозуміння і налагодженню стосунків як між церковними громадами різних конфесій, так і між вірянами;
звертаючи увагу на рішення Собору Української Православної Церкви від 27 травня 2022 року щодо відновлення міжконфесійного діалогу;
посилаючись на Заяву Священного Синоду ПЦУ від 31 травня 2022 року щодо необхідності діалогу між двома православними юрисдикціями в Україні,
ЗАЗНАЧАЄМО,
що у міжконфесійних стосунках у сучасності вбачаємо єдність поглядів
– у засудженні війни, яку розв’язала путінська Росія проти суверенного народу України;
– у засудженні деструктивної позиції Московської патріархії, яка, занедбавши Заповіді Божі, перетворилася на «прислугу» путінського режиму і благословляє російських агресорів на кровопролиття;
– у розумінні необхідності єднання для захисту України;
– у розумінні необхідності єдності українського Православ’я, що стоїть перед зовнішніми і внутрішніми викликами сьогодення;
– у розумінні необхідності відмови від агресії, стереотипів, упередженості й мови ультиматумів та ворожнечі у спілкуванні один з одним та в публічному просторі;
– у розумінні необхідності відмови від неканонічної практики перехрещування;
– у необхідності просвітницької роботи на місцях з метою подолання і недопущення в майбутньому міжцерковних і міжконфесійних конфліктів;
– у необхідності відходу від вузькокорпоративних інтересів у міжправославному діалозі;
– у розумінні існування різних моделей співіснування православних юрисдикцій тощо.
Ми визнаємо також можливі виклики, що стоять перед нами і потребують додаткових зусиль для їх подолання, зокрема, різні підходи в наших спільнотах до практики зміни юрисдикції церковними громадами (при спільному розумінні того, що вони мають відбуватися шляхом вільного і законного волевиявлення її членів), до можливості спільного служіння, визнання канонічного статусу, таїнств тощо.
Водночас ми усвідомлюємо, що жоден із викликів не є перепоною, яку неможливо подолати шляхом перемовин у дусі християнської любові: «Я можу все в Тому, Хто укріплює мене» (Фил. 4:13).
Виходячи з цього, ми заявляємо про доцільність і необхідність конструктивного діалогу між двома гілками українського Православ’я.
Висловлюємо сподівання, що такий діалог, розпочавшись з ініціативи священнослужителів УПЦ і ПЦУ, стане початком процесу єднання, до якого будуть долучатися церковні громади, духовенство і всі, кому не байдуже майбутнє духовності народу України.
Закликаємо наших ієрархів розпочати офіційний діалог між Українською Православною Церквою і Православною Церквою України вже до Дня Хрещення Київської Русі-України, який минулоріч був визначений як День Української Державності. Це стане найкращим подарунком до цього свята як вірним наших церков, так і всьому українському суспільству.
Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!
Христос посеред нас! І є і буде!
Декларация открыта для подписания и обсуждения духовенством и верными Украинской Православной Церкви и Православной Церкви Украины.