Автовласники, працівники "Укравтодору", працівники автотранспортних підприємств, далекобійники і всі, хто не уявляє свого життя без керма і дороги, відзначають своє професійне свято – День автомобіліста і дорожника в неділю, 27 жовтня.
Традиційно воно випадає останньої неділі жовтня.
День автомобіліста й дорожника в Україні бере початок із 1993 року. Він був заснований відповідно до указу президента України. Згідно з документом, для свята відводиться остання неділю жовтня, саме тому його дата щороку змінюється.
На честь професійного свята автотранспортні підприємства проводять корпоративні заходи та нагородження, влаштовують розважальні програми для працівників. Крім того, цього дня організовують різноманітні автопробіги, змагання, виставки ретромашин і сучасного транспорту.
Гвардієць Валерій Бабула розповів про тонкощі професії.
Водій не лише за фахом, але й за покликанням – саме так характеризують прапорщика Валерія Бабулу, що служить у військовій частині 1141, товариші по службі. За його плечима – понад 20 років військової служби, більшість з яких - за кермом бронетранспортера. Напередодні Дня автомобіліста і дорожника гвардієць розповів нам про тонкощі своєї професії, а також участь в Операції об’єднаних сил на сході України.
Фах водія бронетранспортера Валерій Бабула здобув ще у вісімнадцятирічному віці, перебуваючи на строковій службі. Але за його кермо сів у 2004 році. Для нього, пригадує луцький гвардієць, це було справжньою подією: «До того, як сісти за кермо БТРа, я керував УАЗом, їздив на інших автомобілях. Та коли опинився всередині «бетера», одразу відчув – ось це сила, це моє».
З того часу Валерій почав, як-то кажуть, відточувати свою майстерність, читати спеціалізовану літературу, спілкуватися з фахівцями й представниками екіпажів інших БТРів. Та справжній бойовий досвід здобув у 2014 році.
«Улітку нас відправили на навчання у Харків. Там ми удосконалювали техніку водіння, командної роботи екіпажів на БТР-4, практикувалися на полігоні. Вже зовсім скоро довелося демонструвати здобуті знання на практиці, в боях під Ясинуватою та Дебальцевим. Під час першого бою нам прострілили башту і вийшов з ладу бойовий модуль. Та бій тривав. У нас було уже троє поранених. Як-не-як, але ми їх вивезли на пошкодженому БТРі, заднім ходом, відстрілюючись вручну. Виїхали і, дякуючи Богу і цій бойовій машині, усі лишилися живими», - пригадує гвардієць.
Важливе завдання було і на дебальцевському напрямку. Екіпаж БТРа, у складі якого був Валерій Бабула, прикривав дорогу у селі Нижнє Лозове, що у кількох кілометрах від Дебальцевого, коли колони українських військових виходили з населеного пункту.
«Наше завдання полягало в тому, щоб не дати противнику увійти через нашу дорогу і у разі спроб – одразу давати відсіч. Було важко. Ми бачили як заходили їхні танки. БТР проти танка.., то нереально. Ми розуміли, що дебальцевський напрямок вкрай важливий для бойовиків, бо в місті знаходиться стратегічна залізнична розв’язка. Але стояли до останнього і не здавались», - продовжує згадувати Валерій Бабула.
Бути з машиною на «ти», любити техніку та професійно реагувати на усі її «капризи» – у цьому запорука успіху водія, переконаний військовослужбовець.
«90 відсотків того, залишитесь ви живі чи ні, залежить саме від водія. Він повинен швидко реагувати та вміти швидко приймати рішення. А також знати свій автомобіль «зсередини», щоб орієнтуватися у будь-якій ситуації та вміти «виїхати» з неї», - додає він.
Напевно, саме багаторічний досвід, відповідальність та любов до обраної професії допомогли цьогоріч луцькому екіпажу БТР за участі Валерія Бабули стати кращим серед екіпажів БТР в Західному оперативно-територіальному об’єднання.

