Соответствующий рассказ опубликовал на своей странице в соцсети пресс-центр штаба ООС:
– Служба – це певний виклик в моєму житті, який я прийняв і хочу пройти цей шлях достойно, будучи на Сході, – зізнається Василь. Зовсім молодий парубок, родом з Хмельниччини, тепер він тут, серед степів сходу з теплом згадує свою домівку: «Файне містечко Славута. Воно знаходиться на Поліссі. Мальовнича місцина, дуже багато озер та струмочків. Там роблять свій хліб…».
– Для мене Україна найкраща. Я тут народився, тому маю її оберігати і охороняти, – веде далі військовослужбовець Об'єднаних сил.Чотири роки тому, дев’ятнадцятирічний юнак призвався на строкову службу в Держприкордонслужбу України, адже мав гарний приклад – його брат служив у 72-й бригаді Збройних Сил, де відзначився своєю сміливістю та відвагою за що удостоївся ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Через шість місяців, Василь підписав контракт з Прикордонною службою і вже третій рік поспіль тут – на Донбасі, де Українське військо стримує російську збройну агресію.
Нині військовослужбовець Донецького прикордонного загону, обіймає посаду начальник секції АГС-17. Його основна функція – пильнувати дії бойовиків і, вразі суттєвого загострення обстановки та загрози цивільному населенню, має з крупнокаліберної зброї дати відсіч найманцям зі складу збройних російських формувань.
– Ворог не має пройти далі, ми змусимо його зупинитися, – запевняє прикордонник, несучи службу на позиціях першого оборонного рубежу.
.jpg)