Президент Росії Володимир Путін підписав указ про заборону польотів російських авіакомпаній до Грузії. Одночасно Росія почала евакуацію своїх громадян з цієї країни – теж за особистим розпорядженням Путіна. Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков назвав рішення Путіна вимушеним заходом на тлі «екстремістських настроїв» у Тбілісі. Реалізацію туристичних поїздок до Грузії теж призупинено – це вже спеціальне розпорядження Ростуризму. Зрозуміло, що рішення Москви можуть серйозно позначитися на ситуації в туристичній галузі Грузії, та ще й в найгарячіший сезон подорожей. Але чи варто цьому дивуватися?
Грузія протягом багатьох років намагається вибудувати економіку свого туризму за рахунок поїздок громадян Російської Федерації до цієї країни. Заради цього у Тбілісі пішли на одностороннє скасування візового режиму з Росією – ініціатором цього рішення став колишній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі. Відбулася справжнісінька «деполітизація» туризму. Із звичайними російськими громадянами в Грузії намагаються не розмовляти про війну Росії проти цієї країни, окупацію грузинських територій, трагедію біженців. Робиться все можливе, щоб російський турист відчував себе в Грузії як вдома, не нудьгував за своєю естрадою і програмами телебачення.
Але російський турист – не дуже надійний турист. Перш за все тому, що не він сам вирішує, куди і коли йому їхати, за нього це робить держава, яка, схоже, готова маніпулювати туристичними потоками так само, як газом або транзитом енергоносіїв. Для Росії все – зброя. І туризм також. Не так давно за неготовність погодитися з російською політикою в Сирії карали Туреччину. Тепер прийшов час Грузії.
Кремль хотів би обміняти поїздки своїх громадян до Грузії не на гроші, а на політичну лояльність. Причому лояльність не лише влади, а на лояльність всього населення. Це і є головне політичне завдання Москви – не просто лояльне політичне керівництво тієї чи іншої колишньої радянської республіки, а лояльне населення, яке і не подумає обурюватися, коли побачить депутата Державної думи Російської Федерації в кріслі голови парламенту країни, на яку напала Росія.
Грузію вірогідно карають зараз саме за те, що серед її громадян знайшлися тисячі людей, які вважають інакше і готові протестувати. За те, що не знайшлося жодного авторитетного грузинського політика або суспільного діяча, який не засудив би вчинок російського депутата – від колишнього президента Міхеїла Саакашвілі до лідера правлячої партії «Грузинська мрія» Бідзіни Іванішвілі. Грузин карають саме за почуття власної гідності і національне єднання.
І це потрібно розуміти тим в Україні, хто розраховує на взаєморозуміння з Кремлем, на пошук реальних шляхів примирення та економічного співробітництва. Керівництву Росії потрібно зовсім інше – і те, що зараз відбувається навколо Грузії, це чудово доводить.