Коли йому було 17 років, він почав мріяти про службу в армії, мріяв стати військовим. Не просто відслужити строкову службу, а стати людиною, яка зможе в подальшому навчати особовий склад. Спеціалізація, яка приваблювала 17-річного юнака була дуже відповідальною – вогнева підготовка.
«Я хотів навчати людей поводженню зі зброєю, розповідати про те, якою вона може бути ефективною, і водночас небезпечною, - розповідає Олександр. –Я хотів навчати людей тому, що сам ще не вмів, але був впевнений, що навчусь. Хотілось вивчати цей предмет щоденно та допомагати іншим освоювати такі вміння».
Зараз Олександру 27 років, і він інструктор з вогневої підготовки у 2 Галицькій бригаді Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Стати тим, ким він зараз є, йому допомогла саме служба в лавах гвардії, а також щоденна робота над підвищенням свого професійного рівня.
У 2011 році він прийшов на строкову службу, через рік був звільнений у запас, а ще через півроку став солдатом за контрактом. На цьому майбутній інструктор не думав зупинятись. У 2012 поїхав навчатись сержантській справі, По поверненню став командиром відділення. Як і всі його товариші пройшов АТО.
«2014 рік був переломним для кожного з нас, я не став виключенням. Там я побачив, що саме зараз моя мрія може збутись, адже країна вимагає підготовлених кадрів, - розповідає інструктор. – Я хотів навчатись і розвиватись. Війна, яка велась на сході країни, вимагала нових знань і вмінь. У 2015 році я поїхав навчатись вогневій підготовці у наших іноземних колег».
За кордоном пройшов необхідні та цікаві навчання. Тепер основною ціллю Олександра є передати свій власний досвід гвардійцям, спільними зусиллями відшліфовувати їх вміння аби в подальшому вони вже самі мали змогу навчати особовий склад.
«Я докладав усіх зусиль аби розвиватись у цьому напрямку. Я бачив військових з Ізраїлю, Литви, Італії, і мені хотілось бути таким самим професіоналом. Усе, чого вони нас навчали, я намагався запам’ятовувати, кожен рух чи дію повторював знову і знову, допоки це не дійшло до автоматизму. Зараз ці самі знання я передаю солдатам строкової служби, сержантам та офіцерам».
Як говорить сам інструктор, те, чому він навчився, назавжди відклалось у пам’яті, але однаково потрібно щоденно працювати над собою. Коли Олександр не має занять з особовим складом, його можна зустріти на містечку з тактичної підготовки, у спортзалі чи в мультимедійному тиру. Своїм особистим прикладом галицький гвардієць щоденно надихає багатьох військовослужбовців.
«Для того, щоб я міг навчати, я повинен, в першу чергу, вміти все сам, - ділиться своїми думками інструктор. – Повторити конкретну дію особовому складу стільки раз, скільки буде необхідно, щоб вони запам’ятали. Для цього повинна бути неабияка фізична витривалість. Але найбільше задоволення я отримую тоді, коли бачу результат своєї роботи. Бути інструктором для мене – це - бути другом і побратимом, і ще - вчителем для кожного, хто приходить до мене на заняття».
.jpg)
молодший лейтенант Аліна Новікова