Три роки тому поблизу селища Логвінове, Донецької області перестало битись серце люблячого чоловіка, висококваліфікованого медика та вірного товариша Тараса Кончевича. Капітан медичної служби Тарас Кончевич проходив військову службу у 2 Галицькій бригаді Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. У вересні 2014 року він добровольцем вирушив у зону АТО в складі 7-го батальйону бригади. Капітан Тарас Кончевич загинув тоді не один, а разом зі своїми колегами.
«Тіло Тараса стало можливим вивезти лише 21 лютого, - розповідає підполковник медичної служби 2 Галицької бригади Галина Трофименко, - і то після довгих перемовин з терористами. Намагались це зробити раніше, але йшли постійні обстріли. Він був відданий своїй справі. Ще перед тим він отримав поранення, але згодом все-одно повернувся рятувати наших хлопців у зоні проведення бойових дій».
9 лютого, в день загибелі Тараса, його дружина, брат, діти, товариші по службі та колеги з лікарні, де раніше працював Тарас, зібрались на службу у Гарнізонному храмі Петра і Павла у Львові. По її закінченню усі відправились на Личаківське кладовище, де похований Тарас. Його рідні і близькі помолились за спокій душі загиблого, поклали квіти до його могили та запалили лампадки.
