В Станиці наші й "сепари" ледь не дивляться один одному у вічі. Від українського блок-посту до "сепарського" сто п'ятдесят метрів. Міст - їхній. Згідно з Мінськом, ми маємо прибрати бетонні плити і відійти на кілька сотень метрів назад. Вони - за річку. Дехто називає це "зрадою" та "відступом". Дехто - "успіхом мирного процесу" та "початком кінця війни".
Стереотипне уявлення про Станицю Луганську як місце, де чекають на "русскій мір", руйнується після недовгого спілкування з місцевими мешканцями. Більшість з них, звісно, займає нейтральну позицію "ми-за-мир". Бояться невизначеності майбутнього. Дехто називає бойовиків "нашими мальчиками, которые нас защищают". Отже, буде лише радий, якщо "сепари" стануть туди, де зараз стоять українці. Але вражає кількість й тих, хто проти відведення військ. "Якщо ви будете відходити", - каже Наталя Журбенко військовим, - "то ми ляжемо перед гусянками. Бо й так, й так нам смерть". Наталя залишила Луганськ, і тепер їй нема куди відступати. На відміну від військових.
Зупиняємо жінку на вулиці. "Що ви думаєте про відведення українських військ?" Вона просить вимкнути камеру і каже: "Я бачила, як все починалось. І в Станиці, і в Луганську. Понаїхала сила-силенна "туристів" із Росії. В мене ж сестра в Росії, я їхній акцент добре знаю. І я казала сестрові "Ваші приїхали, буде війна". Сестра лише сміялася. Теперь я боюсь, що коли Україна відійде, сюди прийдуть бандити. Боюсь за себе. Боюсь за дітей".
Мало хто вірить, що бойовики дотримуються слова. Люди знають - як буде команда з Москви, "сепари" заповнять вакуум української влади, а Путін лише радісно підстрибне, як капосний Дуремар, і заявить стурбованим європейцям: "А я тут ні при чому!" Та поспілкувавшись з військовими, я зрозумів, що й вони це розуміють. Чудово розуміють! Так, якщо буде наказ, армійці відійдуть. Та ось зараз неподалік від лінії фронту 28-ма бригада проводить навчання з форсування водних перешкод. А це означає одне: якщо бойовики порушать слово і перейдуть Сіверський Донець, українці готуються силоміць повернути свої позиції.
А, може, й піти далі?