Іван Віхтюк – командир інженерно-саперноговзводу 72 окремої механізованої бригади. Вже у перших числах вересня мав вернути додому. Проте, доля вирішила інакше. О 12 годині дня на Майдані у Хмельницькому зібралися рідні та громада, аби проводити бійця в останню путь.
28 числа був доправлений до центральної волноваської лікарні, але медики виявилися безсилі. 29 серпня останні сили покинули Івана Васильовича.
Знайомі розповідають, на селі був зоотехніком. Зустрів дружину Наталю і 12 років прожив із нею душа в душу. Повернення батька також із нетерпінням чекали 10-річний син і 5-річна донька.
Загиблому було 35 років. Мешкав у селі Голосків Летичівського району. На Майдані у Хмельницькому плакали і сусіди, і випадкові перехожі. Згадували життєві історії й прощальні розмови.
Вірний обов’язку та честі Герой ніс службу у селищі Гранітне, Тельманівського району Донецької області. На передову потрапив під час 3 хвилі мобілізації у серпні минулого року. Побратими пригадують його як вольову і відважну людину. Розповідають, що серед його останніх заслуг було встановлення і замінування державного прапора України на ворожій території. Там він стоїть і досі.