Редакция портала Главное получила открытое обращение представителя родительского комитета Комсомольского лицея №1 Змиевского района Харьковской области к Премьер-министру Украины Николаю Азарову, в котором раскрывается механизм чиновничьих отписок и выдвигаются требования по ремонту кровли лицея. Приводим текст письма полностью.
Відкритий лист Прем’єр-Міністру України М.Я. Азарову
Шановний Миколо Яновичу!
Оприлюднити своє звернення в засобах масової інформації я вирішила, сподіваючись, що може хоча б таким чином воно дійде власне до вас, а не до ваших клерків, які по суті справи нічого не вирішують. А звернутись до Вас вкотре мене змусив ряд обставин.
По-перше, абсурдна і жахлива система реагування державної влади на звернення громадян у вигляді всеможливих відписок і цілковитої нікчемності щодо вжиття конкретних заходів.
По-друге, загибель дівчинки в санаторії «Юність» в Симеїзі. Адже, на моє глибоке переконання, трагедія не була випадковістю, вона стала наслідком хижацької жадібності, безвідповідальності та системного розкрадання бюджетних коштів шляхом заощадження на дитячому здоров’ї і навіть житті.
По-третє, оприлюднена нещодавно в засобах масової інформації Ваша позиція щодо проведення ремонту навчальних закладів. Ви її озвучили під час засідання Кабінету міністрів України.
Принаймні, Ви заявили, що в закладах початкової і середньої освіти України закінчився навчальний рік. Настав час на повну силу розгорнути поточний і капітальний ремонт навчальних закладів. Тому доручаєте Міністерству освіти і науки та службам, які відповідають за контроль технічного та санітарного стану наших шкіл, провести поглиблену перевірку такого стану. До нового навчального року у нас не повинно залишитись жодної проблемної, а тим більше аварійної школи.
"Коли в школі валиться стіна або дах, замикає проводку або протікає водогін і немає тепла – це розруха не технічних споруд. Це розруха в головах керівників відповідних", - наголосили Ви.
Втішає факт, що розуміння проблеми все ж таки є. Але усвідомлення її масштабності щодо розрухи в головах відповідних керівників, вибачте, у Вас цілком відсутнє.
За прикладами далеко не ходитиму. Візьму Комсомольський ліцей №1 Зміївської районної ради Харківської області, де навчається мій син. Це один із найбільших і найстаріших навчальних закладів Зміївського району. Вік приміщення ліцею сягає понад 50 років, тому проведення капітального ремонту – це не примха батьків, це нагальна потреба, без задоволення якої перебування дітей в стінах ліцею стає небезпечним.
До актової зали дітей не пускають, адже вона знаходиться в аварійному стані: дах тече, паркет зіпсований, величезна люстра разом із стелею в будь-який момент можуть впасти комусь із дітей на голову. Дах тече навіть в кабінеті інформатики, оснащеному комп’ютерною технікою. Віконниці тримаються на товстому шарі скотчу або паперу для утеплення вікон. До них підходити небезпечно, торкатися тим більш. Взимку вітер свище поруч з віконницями. Ось так держава піклується про здоров’я майбутньої нації!
Складається враження, що японці краще розуміють українські проблеми, аніж українські чиновники. Адже в межах виконання Кіотського протоколу цього року Японія виділить кошти на розвиток енергозберігаючих технологій в Україні, а саме - на утеплення навчальних закладів. Але чи дійдуть ці кошти до Комсомольського ліцею №1, не відомо.
Між тим, українські чиновники від освіти пішли набагато далі від японських. Вони вигадали власні «енергозберігаючі технології», до того ж безкоштовні. Аби заощадити на опаленні, учням ліцею весняні канікули перенесли на два тижні. Бідолашні діти ледь дочекалися кінця й без того найдовшої чверті. Ходили ні живі, ні мертві після тривалої зими. Навіть найдосвідченішим з вчителів важко було щось вкласти в зморені та розлючені тривалим очікуванням відпочинку дитячі голови. Ось такі вони, не по-дитячому жорстокі, новітні технології з енергозбереження по-українськи!
Нажаль, саме такою сумною є насправді стовідсоткова готовність навчальних закладів до нового навчального року, про яку Ви звітували рік тому. Всі ремонтні роботи, що проводились в стінах ліцею, були цілковито виконані за батьківські кошти. Батьки вже звикли до витрат на поточні ремонти, які є неминучими щороку. Та коли мова йде про проведення капітальних ремонтів за батьківські кошти, виникає питання: є у нас врешті-решт держава чи ні? Вибачте, я щомісяця сплачую податки до державної казни із своєї зарплатні, і таких, як я, мільйони. А куди зникають сплачені нами кошти?
Слушною з цього приводу є афера на мільйони бюджетних гривень, яку «провернули» чиновники Дергачівського району на ремонтах сільських шкіл. Якщо Вам невідомо, як влада «заробляє», обкрадаючи дітей, пропоную переглянути програму «Гроші». Особисто я знайшла її в інтернеті і вкотре переконалась, що жахливий стан наших навчальних закладів - це наслідок розкрадання бюджетних коштів, ціною якого є дитячі долі. Хіба трагедія в Симеїзі не є підтвердженням правдивості моїх слів? Скажіть, які вибачення очильників Міністерства охорони здоров’я перед батьками загиблої дівчинки та сто тисяч гривень матеріальної допомоги від держави можуть зарадити горю батьків? Тим паче, що даної трагедії можна було б уникнути, якби ті ж самі сто тисяч гривень своєчасно використали на ремонт аварійного приміщення, а не на поховання загиблої дівчинки.
З приводу ремонту актової зали та даху в Комсомольському ліцеї №1 батьки звертались до голови Зміївської районної ради Сироткіна Є.І., голови Зміївської районної державної адміністрації Гуляна В.Г., я особисто зверталась до колишнього голови Зміївської райдержадміністрації Мураєва Е.В., до Президента України В.Ф. Януковича і до Вас, Миколо Яновичу, як до Прем’єр-Міністра України. Але віз й понині там. Щодо звернення на ваше ім’я та на ім’я Президента України, відповідь була надана про нібито виявлені комісією незначні сліди підтікання на стелі в коридорі 4-го поверху біля кабінету інформатики та актової зали. Оскільки після такого «обстеження» слів в мене більше не залишилось, запрошую Вас особисто завітати до ліцею і на власні очі подивитись, що уявляють собою насправді «незначні» сліди підтікання cтелі, котрі, якщо вчасно не вжити заходи, можуть в будь-який момент обернутися трагедією на зразок тієї, що сталась в Симеїзі.
Разом з батьками ми дуже чекали на візит до ліцею нещодавно призначеного глави Зміївської райдержадміністрації Гуляна В.Г., сподівались на його втручання в ситуацію і реальну допомогу. Однак візиту так і не дочекались. Натомість отримали чергову відписку, де повідомляється про проведення поточного ремонту в ході підготовки до нового 2013/2014 навчального року. Та ще б! Адже проведення поточних ремонтів відбувається цілковито за батьківські кошти! Також у відповіді йдеться: «Відділом освіти направлено лист в.о. Комсомольського селищного голови Діхтярю Д.М. щодо сприяння в проведенні ремонту покрівлі над актовою залою Комсомольського ліцею №1 із залученням до вирішення цього питання підприємств, які розташовані на території селищної ради». Та коли я звернулась до в.о. Комсомольського селищного голови Діхтяря Д.М. із запитом, які саме ремонтні роботи Комсомольського ліцею №1 планує виконати Комсомольська селищна рада, отримала відповідь, що Комсомольський ліцей №1 не знаходиться у комунальній власності Комсомольської селищної ради, а є установою відділу освіти Зміївської РДА, тому проведення будь-яких робіт Комсомольською селищною радою є неможливим.
З усього вищесказаного у мене виникає одне-едине питання: «Чому, Миколо Яновичу, ваші гучні заяви насправді не відповідають дійсності?» Вирогідно, чиновники на місцях вводять вас в оману, звітуючи про стовідсоткову готовність. А стан Комсомольського ліцею №1 – яскраве тому підтвердження, коли слова в реальності розходяться з ділом.
Відповідь на мій лист прошу надати у вигляді конкретних дій, пов’язаних з проведенням капітального ремонту в приміщенні Комсомольського ліцею №1. Прошу також більш не надсилати мені нікчемні відписки на зразок того, що кошти на проведення ремонтних робіт будуть виділені до 2017 року. Адже, якщо влада не здатна навіть відремонтувати аварійне приміщення ліцею, тоді залишається одна надія – робити все можливе і неможливе, аби до 2017 року від неї в Україні не залишилося й сліду.
Анжела Карпенко,
член батьківського комітету Комсомольського ліцею №1