Про те, що стоїть за так званими “мирними ініціативами” Китаю, чи є реальна загроза його залучення в конфлікт на стороні Москви і як трактують у Пекіні російсько-українську війну, – нижче в матеріалі РБК-Україна.
Китай, через рік повномасштабної війни в Україні, раптово спробував відіграти активнішу роль. До річниці російського вторгнення було представлено так звані “мирні ініціативи” з 12 тез. Які з боку більше схожі на спробу захиститись від підозр, що Пекін роздумує над постачанням зброї Росії.
Китай окреслив свою нейтральну позицію з перших днів великої війни. З того часу періодично лунали заклики до деескалації та переговорів, а також запевнення у подальшій дружбі з Москвою. Що логічно з урахуванням “безмежного партнерства”, оголошеного за кілька тижнів до російського вторгнення.
Китай ще у березні минулого року запропонував посередництво та підтримку всіх міжнародних ініціатив, спрямованих на політичне врегулювання війни. Але зробив це у характерній для себе манері – без будь-якої конкретики щодо власної ролі.
Тепер же Пекін просуває свій план з упором на припинення вогню, переговори та скасування санкцій. Причому у документі немає слова “війна”, як і немає засудження російської агресії. А за багатьма пунктами складається враження, що Китай говорить не про Україну, а про самого себе.
Документ під назвою “Позиція Китаю щодо політичного врегулювання кризи в Україні” опублікували на річницю російського вторгнення. Він отримав підтримку в Росії, Угорщині та Казахстані, але викликав відторгнення в Україні та її союзників. В Офісі президента Зеленського побачили там натяки на нову лінію розмежування.
“Будь-який “мирний план”, який передбачає лише “припинення вогню” і, як наслідок, нову лінію поділу та продовження окупації території України – це не про мир, а про заморожування війни, програш України та наступні етапи російського геноциду”, – зазначив радник голови ОП Михайло Подоляк.
Володимир Зеленський у той же час заявив про готовність обговорювати окремі тези, такі як територіальна цілісність і ядерна безпека. Як відомо, президент робить велику ставку на особисте спілкування зі світовими лідерами. Але китайська сторона поки ігнорує запити на контакт із Сі Цзіньпіном.
Союзники зазначають, що китайський план не викликає довіри, оскільки Пекін так і не зміг засудити російське вторгнення. Більше того, він ставить на один рівень агресора та його жертву. Президент США Джо Байден пройшовся по документу ще різкіше. На його думку, цей план поганий уже тим, що надто добрий для Росії.
Активізація Китаю могла бути пов’язана з повідомленнями західних ЗМІ про постачання до Росії товарів подвійного призначення та обговорення летальної допомоги. Як результат – зараз Пекін сприймається як негласний союзник Москви.
Аналітик Українського інституту майбутнього Іллія Куса у розмові з РБК-Україна називає й інші причини. По-перше, через рік Китай зрозумів, що йому потрібно чіткіше висловлювати свою позицію, якщо він бачить себе великою державою з активною роллю у світових процесах. По-друге, Китай прагне зайняти зручну позицію, навіть якщо його заяви ні до чого не приведуть. На його думку, “мирними ініціативами” вже досягнуто моральної переваги над США. Тобто Пекін виступає за мир, і не має значення, що за рахунок українських інтересів.
“По-третє, Пекін не зацікавлений у повному розгромі Росії на полі бою, який привів би до зміни влади в Москві на прозахідну. Або спровокував би внутрішню кризу з загрозою створення додаткових проблем на спільному кордоні. І своє посередництво пропонує з цією метою – мовляв, давайте сідати за стіл переговорів та заморожувати конфлікт”, – зазначив експерт.
Авторитетне видання Nikkei Asia вважає, що Китай вирішив виступити з “мирним планом” через прогноз своїх експертів про те, що війна закінчиться влітку 2023 року. У грудні вони провели симуляцію, яка передбачила перемогу Росії. У доповіді йдеться, що економіки країн, що воюють, будуть занадто виснажені вже до наступної осені. Цілком можливо, зазначає видання, що прогноз зміщено на користь РФ, щоб догодити партійному керівництву КНР.
І спрямовані китайські ініціативи на три головні цілі – поновити відносини з Європою, зберегти зв’язки з Україною, а також забезпечити Китаю провідну роль у врегулюванні. Найбільш підходящим сценарієм розглядається припинення вогню за підсумками запланованого візиту Сі Цзіньпіна до Москви. Після нього, як повідомляють західні ЗМІ, китайський лідер планує провести онлайн-зустріч із президентом Зеленським.
Китай ще у березні минулого року дав зрозуміти, що воєнний конфлікт Росії та України лише шкодить йому. У якості аргументів наводилося те, що він є великим торговим партнером обох сторін. І якби знав про майбутню ваійну, то обов’язково запобіг би їй.
Тоді ж з’явилися повідомлення про спроби дистанціюватися від економіки Росії. Видання Bloomberg також наводило експертні думки, що довгострокова війна спричинить китайській економіці збитки. При цьому невідомо, які втрати готовий понести Китаю, але він точно не готовий до відкритого протистояння із Заходом. Насамперед з економічних причин, оскільки близько половини зовнішньої торгівлі припадає на США, Європу та Японію, тоді як торговельний оборот із Росією не перевищує 4%.
Проте в 2022 році санкційний тиск Заходу на РФ зіграв на руку її стратегічному партнеру. За даними Головного митного управління Китаю, торгівля з Росією досягла рекордного рівня – 190 млрд доларів. Імпорт зріс одразу на 44% (близько 114 млрд доларів), а експорт – на 13% (близько 76 млрд доларів).
За цей період Росія наростила імпорт чипів, безпілотників, напівпровідників, екскаваторів, навантажувачів, насосів та іншого обладнання. І на її ринок дедалі активніше виходять китайські бренди. Одним із найбільш показових прикладів “імпортозаміщення” став запуск виробництва автомобіля “Москвич-3”. Він є китайським кросовером JAC JS4, але російська версія майже на 20% дорожча. Хоч і відрізняється лише емблемою на кришці капота.
Китай за підсумками 2022 року рекордно збільшив імпорт сирої нафти на 8% – до 86 млн тонн. І має намір закуповувати ще більше в очікуванні зростання своєї економіки. Насамперед за рахунок дисконту, а також цінової стелі, запровадженої країнами “Великої сімки”. Останнє, за оцінками Міжнародного енергетичного агентства, значно вплинуло на доходи Росії, яка за січень 2023 року недоотримала близько 30% прибутку.
Може здатися, що за рахунок дешевих енергоресурсів саме Китай став чи не найголовнішим бенефіціаром війни та санкцій проти Росії. Але це далеко не так, оскільки зараз він програє у фінансовому, політичному та геостратегічному планах Сполученим Штатам.
Виступивши на боці України, США отримують вигоду у багатьох аспектах. У зв’язку з війною у них виник привід запустити модернізацію збройних сил і відродити виробництво озброєнь. І Китаю, який тримає в думці можливий конфлікт за Тайвань у майбутньому, доводиться відповідати схожим чином.
Також США перебили Росію у конкуренції на європейському енергетичному ринку за рахунок зрідженого газу. Багато років їм цього не вдавалося, бо російський трубопровідний газ був дешевшим. Тепер же в умовах санкцій та ембарго на енергоносії Вашингтон домігся свого.
Але головне те, що США скористалися можливостями, яких немає у Китаю. А саме – мобілізували партнерів по НАТО та Європейському союзу навколо єдиної мети – протистояння Росії. І зараз Пекін геополітично поступається, оскільки Росія своєю війною змусила Захід триматися разом, виробляти та синхронно застосовувати санкції.
На думку Іллії Куси, війна в Україні нейтралізує Росію як глобального китайського партнера. Незалежно від результату воєнної кампанії РФ вийде з неї ослабленою і в перспективі Китаю доведеться самостійно протистояти Заходу.
“Якщо міркувати в категорії бенефіціарів, я б поставив на перше місце США, на друге Китай і країни так званого не західного блоку, які отримали “золоту акцію” в окремих секторах. Далі йде Євросоюз, який насправді багато втрачає, а потім вже Україна, яка платить найбільшу ціну за війну як у людському, так і політичному вимірах”, – зазначив він у коментарі РБК-Україна.
Безумовно, Китай не грає за Україну через низку причин. Але поки що й не підіграє відверто Росії. Його мета – не дати послабити Москву до критичного рівня, інакше він не зможе використовувати її як буфер і таран західної системи. А з іншого боку, Пекін не готовий впрягатися за Росію всіма силами, ризикуючи розірвати торговельно-економічні зв’язки із західними ринками, які є пріоритетнішими.
Сі Цзіньпін не зацікавлений у критичному ослабленні Росії (фото: GettyImages)
На нещодавньому з’їзді Комуністичної партії КНР Сі Цзіньпін звинуватив США у спробі “обкласти та придушити” Китай. Його промову було приправлено викривальними оборотами і багатьом вона здалася надзвичайно різкою. Багато в чому тому, що до цього він рідко безпосередньо згадував Сполучені Штати, віддаючи перевагу загалним фромулюванням про Захід. Але загалом виступ Сі підтвердив, що його риторика не змінюється.
Питання можливої військової підтримки Росії створює певне відчуття дежавю. Як писали західні ЗМІ, вже на третій тиждень вторгнення в Україну були ознаки того, що в агресора закінчуються деякі види озброєнь, і він звернувся із запитом до Китаю. Тоді американська сторона спрацювала на випередження, попередивши Пекін про те, що йому доведеться заплатити високу ціну. У результаті Росія так і не отримала китайської зброї.
Проте минулого місяця знову з’явилися аналогічні побоювання. За даними американської розвідки, Китай все ж таки шукає можливість поставок артилерії та боєприпасів для російської армії. Офіційний Пекін усе це заперечує.
Заради справедливості, побоювання виникли не на порожньому місці. Протягом десятиліть Китай активно закуповувався російськими озброєннями великі суми. Як зазначає The Economist, у період з 2001 по 2010 роки щорічні поставки оцінювалися в 2 млрд доларів, а в 2015 році було укладено угоду на 7 млрд. доларів.
На думку американських офіційних осіб, Китай роздумує над відправкою артилерійських снарядів калібрів 122-мм та 152-мм. За рік повномасштабної війни Росія значною мірою спустошила свої запаси і тепер шукає їх по всьому світі. Про розмір та якість китайських запасів мало що відомо, але в США вважають, що їх достатньо для суттєвої підтримки РФ на полі бою.
Не додала оптимізму і заява міністра закордонних справ Китаю Цінь Гана. Нещодавно на прес-конференції він задався питанням, чому США просять не постачати зброю Росії, хоча самі продовжують надавати військову допомогу Тайваню. А щодо російсько-української війни, то, за його словами, Китай не створював кризи, не є її стороною і ніколи не постачав зброї ані Росії, ані Україні.
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко бачить зростання ризиків у цій більш агресивній риториці. “Що стосується снарядів, у Китаю дійсно багато боєприпасів 122-го та 152-го калібрів, і Росія потребує великої їх кількості. Такі поставки можуть посилити наступальний потенціал, тому вона шукає, де можна їх роздобути”, – сказав він у коментарі РБК-Україна.
Але російський інтерес не обмежується снарядами, реактивною артилерією, стрілецькою зброєю, боєприпасами та безпілотниками. Як варіант – Росія могла б отримати обладнання для виробництва, наприклад високоточних крилатих ракет. Тому Китай у ультимативній формі розпочинає торги з американцями.
Чи означає це, що він прагне великої війни? Ні, але він намагається захистити РФ від поразки, щоб показати, що авторитарні режими теж мають право на життя і здатні знаходити вихід із ситуації військовим шляхом. Крім того, Мусієнко наголошує, що навіть якщо Китай і розглядає можливість постачання зброї Росії, то точно не для перемоги у війні чи значних поступів в Україні.
На даний момент у Китаю ще залишається привід для стриманості. Як пише той же The Economist, розголос переговорів з Росією розлютив Китай, який хотів зберегти їх у таємниці. А обговорення підтримки російської воєнної кампанії може підірвати його амбіції на роль нейтрального посередника та поставити під сумнів серйозність мирних ініціатив.
Наразі здається, що Пекін досі не має фінального рішення про допомогу Росії військовим шляхом. Хоча ризики зберігаються і вони залежать від розвитку китайсько-американських відносин. І якщо в якийсь момент Китай вирішить, що протистояння переходить у вирішальну фазу, ситуація може різко змінитися.