Головні критерії вибору дизельного обігрівача для різних потреб — потужність, ефективність, безпека та енерговитрати

Вибір дизельного обігрівача — відповідальне рішення для тих, хто шукає надійний та ефективний спосіб обігріву приміщень за умов відсутності доступу до централізованого опалення. Автономний дизельний обігрівач характеризується високою тепловіддачею та економічністю. Сучасні моделі оснащені системами безпеки та автоматики, що робить їх зручними для повсякденного використання. Розглянемо ключові аспекти, на які слід звернути увагу під час вибору дизельного обігрівача, який зможе забезпечити тепло та комфорт узимку.

Типи дизельних обігрівачів

Для певних умов та потреб використовують різні типи обігрівачів.

Теплові гармати, або повітряні обігрівачі:

• Прямого нагріву — безпосередньо нагрівають повітря; призначені для використання на відкритих майданчиках або в приміщеннях, що добре вентилюються, наприклад, склади або будівельні об’єкти.
• Непрямого нагріву — конструкція передбачає теплообмінник, який відокремлює нагріте повітря від продуктів згоряння палива, що робить їх придатними для використання в закритих приміщеннях, наприклад, у майстернях або гаражах.

Інфрачервоні обігрівачі — випромінюють інфрачервоне тепло, яке нагріває не повітря, а предмети та людей. Це локальний тип обігріву, який використовують у різних промислових та комерційних приміщеннях.

Спеціалізовані обігрівачі, призначені для автофургонів, кемперів, кабін будівельної техніки.

За типом мобільності розрізняють:

• Стаціонарні дизельні обігрівачі — котли та каміни, які встановлюють на постійне місце.
• Мобільні — для тимчасового обігріву різних приміщень; для зручності переміщення вони мають колеса та спеціальні ручки.

Вибираємо дизельний обігрівач: як розрахувати потужність?

За діапазоном потужності дизельні обігрівачі поділяють на малі, середні та потужні, вибір залежить від розміру та типу приміщення.

• Малі — 2–5 кВт, підходять для невеликих приміщень, наприклад майстерень або гаражів.
• Середні — 10–30 кВт для складів, невеликих виробничих цехів.
• Потужні — 30–80 кВт і більше, їх використовують для великих промислових чи агрогосподарських приміщень, будмайданчиків, ангарів.

Для розрахунку потужності потрібно дізнатись площу приміщення у квадратних метрах (м²).

Стандартними умовами вважають середню теплоізоляцію та зовнішню температуру –​​10 ⁰С. Для них використовують розрахунок: 1 кВт потужності на кожні 10 м² площі. Наприклад, якщо площа приміщення дорівнює 100 м², потрібен обігрівач потужністю 10 кВт.

Якщо стеля приміщення вища за три метри, недостатня теплоізоляція або великі вікна, до розрахованої потужності слід додати 10–20%.

Безпечність та контроль

Ефективність та безпечність дизельного обігрівача забезпечують системи безпеки та контролю:

• Датчики рівня кисню — моніторять вміст кисню в приміщенні, у разі недоліку автоматично вимикають обігрівач, запобігаючи ризику задухи.
• Датчики перегріву — контролюють температуру агрегату, у разі перевищення вимикають його, щоб уникнути ламання чи займання.
• Система захисту від витоку палива — у разі виявлення витоку пального автоматично відключають його подачу, щоб запобігти займанню.
• Системи фільтрації вихлопних газів — фільтрують токсичні продукти згоряння дизельного пального, як от вуглекислий газ та оксиди азоту, запобігаючи їхньому попаданню в повітря.
• Термостат — підтримує задану температуру в приміщенні, автоматично вмикаючи та вимикаючи обігрівач.
• Таймер — програмує час роботи обігрівача, що підвищує його економічність та безпечність.

Енерговитрати та ефективність

Енерговитрати дизельного обігрівача залежать від потужності та умов експлуатації. У середньому такі агрегати споживають 0,15–0,5 л пального на годину. Електрику вони використовують лише для запуску та роботи вентилятора, споживаючи на старті до 8–10 А, а в робочому режимі 1–2 А.

Оскільки дизельне пальне має високу енергетичну щільність, дизельні обігрівачі вирізняються високою продуктивністю тепла: 0,01 Гкал (10 000 кілокалорій) тепла на 1 літр дизельного пального.