Близько третини чиновників московської мерії виїхали за кордон після повідомлення про загибель в Україні мобілізованого колеги, повідомили напередодні ЗМІ. Це викликало частковий параліч у роботі деяких департаментів, пише Голос Америки.
Рахунок загиблих мобілізованих іде вже на десятки. За повідомленнями ЗМІ, у середу стало відомо про смерть в Україні п’ятьох новобранців зі Свердловської області, а всього з регіону з дня початку мобілізації загинуло 12 людей. Їх практично одразу кинули у бій.
Мобілізація призвела до масового відтоку росіян призовного віку за кордон. Тільки в Грузії, за офіційними даними, їх зібралося понад сто тисяч, не менше зафіксовано і в сусідньому з Росією Казахстані.
Серед інших за кордон їдуть співробітники державних підприємств та установ, яким не видали броню. Це призвело до серйозних збоїв у діяльності багатьох відомств.
Зокрема, мобілізація негативно позначилася на роботі Міністерств освіти та цифрового розвитку, Центробанку, департаменту транспорту.
Все це, за даними прокремлівського видання «Известия», призвело до того, що в низці регіонів країни готується вже «трудова мобілізація», в ході якої студенти та учні останніх курсів профтехучилищ, технікумів, коледжів заміщатимуть на підприємствах тих, які пішли на фронт. Такими є витрати «спеціальної військової операції». У соцмережах із цього приводу пишуть, що, схоже, черга скоро дійде і до пенсіонерів.
Якщо в межах Москви пішов бардак через мобілізацію, то що казати про провінцію, сказав політолог Дмитро Орєшкін. На його думку, столиця перебуває у привілейованому становищі, а міський голова має традиційно особливі відносини з керівництвом країни.
«Російська глибинка, як завжди, постраждала більше, і мобілізація по ній вдарила болючіше, – додав він. – Народу з малих міст та селищ особливо податися нікуди. Грошей на закордон немає, а в ямі довго не поховаєшся. Тому людей забирали до армії пачками. З Москви ж багато хто дав ходу – хто за кордон, хто на дачі. Але зрештою незадоволеними залишилися всі, включаючи чиновництво, якому і за себе стало боязко, і з управлінням господарством виникли проблеми, навіть у столиці. Очевидно, це і стало однією з причин того, що градоначальник (Сергій) Собянін раніше за Путіна оголосив у Москві призупинення мобілізації. Це був тривожний сигнал для влади, і там, схоже, вирішили випустити пар з котла».
Щодо пересічних громадян, то вони вважали за краще діяти за принципом: у прямий конфлікт із владою не вступаємо, але мобілізаційний процес саботуємо на побутовому рівні, констатував Дмитро Орєшкін. За його словами, це те, що зазвичай пафосно називається громадянською непокорою.
«Людей намагаються загнати на війну, а вони йдуть у підпілля», – каже він. – При цьому мається на увазі, що громадянська непокора кимось організується, надихається, проте тут ми маємо справу з індивідуальним спротивом. Пішов стихійний процес. Це найхарактерніше для просунутих територій, де інше соціокультурне середовище, де розуміють, що в них є певна свобода вибору. Так, до певного часу вони нехтували цією свободою, тому що війна їх безпосередньо не стосувалася. А зараз питання постало руба».
В результаті незалежні соціологи вперше за довгий час зафіксували суттєве падіння рейтингів влади всіх рівнів, і це лише початок, резюмував політолог.
Тільки порушеннями у роботі чиновницького апарату негативний вплив мобілізації на життя країни, зрозуміло, не вичерпується, у свою чергу, вважає старший науковий співробітник Фонду Карнегі Андрій Колесников . На його думку, найяскравіше це простежується в економіці.
«Зокрема, різко погіршилася демографія, що не дивно, і цілком прогнозувалося, – наголосив Колесніков, – З ринку праці йдуть люди найпрацездатнішего віку. Одні їдуть за кордон, інші мобілізуються. Звичайно, падає продуктивність праці. Точні оцінки збитків поки що зробити неможливо через відсутність статистики, але проблеми тут очевидні. Сюди можна віднести й проблеми споживачів послуг, які виробляли мобілізовані».
За різними оцінками, з кінця вересня мобілізовано від 300 до 500 тисяч росіян. Виявилося, що «частковий» процес насправді не має зримих кордонів.
Сергій Собянін, оголосивши про завершення мобілізації в Москві, намагався зняти соціальну напругу у столиці, погоджується Андрій Колесніков. Але сьогодні вже мало хто вірить владі будь-яких рівнів, тривожний стан у суспільстві не знижується, уточнює він.
«А тривожність, як і в період пенсійної реформи та пандемічних обмежень, підриває довіру до політики, що проводиться державою, – міркує він. – Не випадково цифри свіжого дослідження «Левада-центру» показали падіння схвалення та довіри внаслідок шоку (від мобілізації) до всіх гілок влади, включаючи президентську. Це реакція населення на порушення державою негласного “пакту про ненапад” між владою та відносно нейтрально налаштованим електоратом, особливо тими, хто звик жити відповідно до принципу моєї хати з краю. Але треба почекати нових даних, щоб зрозуміти: чи адаптувалося населення, чи недовіра продовжує ерозію рейтингів влади».
Натомість співробітник Фонду Карнегі зазначив, що це ще не громадянський опір, а прояв глухого невдоволення діями верхів. Андрій Колесніков не виключив, що у зв’язку з нібито закінченням мобілізації та високою адаптивністю населення подальшого падіння рейтингів влада може і не відбутися.