Війна в Україні може закінчитися на домовленостях, що Київ отримає міцні гарантії безпеки, а Москва збереже де-факто, але не де-юре контроль над окупованою територією. Такий сценарій дедалі частіше обговорюють не тільки західні, але й українські офіційні особи, пише Financial Times, на яку посилається УНІАН.
Видання наголошує, що ані Київ, ані його союзники не згодні визнати суверенітет Росії над окупованими територіями, адже це лише сприяло би подальшій російській агресії та серйозно підірвало б міжнародний правопорядок. Натомість передбачається “мовчазна згода” на те, що ці землі треба буде повертати якось у майбутньому дипломатичними засобами.
“Поступка землею для отримання членства в НАТО може бути “єдиною грою в місті”, як сказав нам один західний дипломат, але для українців це залишається табу, принаймні публічно”, – пише FT.
Як зазначає видання, у зовнішньополітичних колах уже півтора року обговорюють “західнонімецьку модель” для України: Західна Німеччина перебувала в НАТО з 1955 року, хоча Східна Німеччина залишалася під контролем Москви до 1989 року.
Цю модель, як варіант для України, зокрема згадували колишній спецпредставник США в Україні Курт Волкер, колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен і чинний президент Чехії Петер Павел.
“Я не думаю, що повне відновлення контролю над усією територією є обов’язковою умовою. Якщо буде демаркація, навіть адміністративний кордон, то ми можемо вважати [це] тимчасовим і прийняти Україну в НАТО на тій території, яку вона на той час контролюватиме”, — сказав нещодавно Павел в інтерв’ю чеській газеті.
Як вважає американський історик холодної війни Мері Саротт, Україна має визначити оборонний військовий кордон, погодитися не розміщувати війська або ядерну зброю на своїй території, якщо тільки їй не погрожують нападом, і відмовитися від застосування сили за межами цього кордону, окрім як з метою самооборони», – пише видання.
При цьому Financial Times визнає, що ця ідея («НАТО в обмін на території») має труднощі в реалізації. Як через позицію Росії (яка категорично проти членства України в Альянсі), так і через відсутність чіткого розуміння, чи готові на це йти США та інші країни НАТО.
«Існує також велике питання про те, чи будуть США, не кажучи вже про своїх європейських союзників, готові взяти на себе зобов’язання, необхідні для захисту України всередині Альянсу. Адміністрація Байдена досі відмовлялася зрушити з місця питання про прискорене членство Києва. Чи буде президент Камала Гарріс ставитися до цього по-іншому? Чи може Дональд Трамп уявити собі західнонімецьку модель як частину його запропонованої «угоди» щодо припинення війни? Чи може Зеленський продати це своєму народу?», – ставить запитання Financial Times.