FT: Ракети з Ірану та Північної Кореї посилюють наступ Росії

Москва змінює тактику, застосовуючи безпрецедентні обстріли, щоб “зламати код” української протиповітряної оборони, пише The Financial Times.

Україна мала важкий початок 2024 року. Країна виснажена після двох років бойових дій. Наземний наступ – заморожений. Тим часом, російські повітряні атаки, доповнені іранськими безпілотниками і північнокорейськими балістичними ракетами, загострилися.

Другого великого удару цього року було завдано в понеділок, коли Росія запустила 59 безпілотників і ракет, а українські ППО збили менш ніж половину з них, порівняно зі звичайними 80-відсотковими показниками перехоплення.

Все частіше основними цілями стають українська оборонна промисловість, така як “Артем”, а не енергосистема, яку Росія намагалася зруйнувати минулої зими. Атаки були ретельно сплановані, з поетапними хвилями безпілотників і ракет, щоб придушити протиповітряну оборону України. 30 грудня і 2 січня вони були доповнені балістичними ракетами малої дальності з Північної Кореї.

У суботу Росія завдала третього потужного удару цього року, запустивши 40 безпілотників і ракет, включно з балістичними ракетами, які були націлені на “військово-промисловий комплекс” України. Українські ППО збили тільки вісім із них, ще 20 були придушені електронними засобами і не досягли цілей, повідомили у ВПС країни.

Щоб прорвати оборону України, Росія, як правило, спочатку запускає безпілотники, які повільно летять, потім низьколетять дозвукові крилаті ракети і, нарешті, балістичні ракети, які летять до цілі зі швидкістю, кратною швидкості звуку, що робить їх важкими для ураження.

Найсмертоноснішою балістичною ракетою є “Кинджал”, який президент Володимир Путін назвав “суперзброєю”. Росія також запустила балістичні ракети “Іскандер-М”, які є аналогічними до північнокорейських ракет KN-23, які зараз використовує Москва, повідомили військові аналітики.

Українська мішанина із систем ППО і ракет класу “земля-повітря”, що отримала назву “FrankenSAM”, ледве справляється.

Перший ешелон оборони – мобільні підрозділи, які часто являють собою надані США автомобілі Humvee, оснащені ракетами класу “земля-повітря” Stinger або великокаліберними кулеметами, – були дешевим і ефективним способом знищення безпілотників.

Наступний рівень протиповітряної оборони України включає в себе системи середньої дальності, такі як надані Німеччиною IRIS-T і SAMP/T з Франції та Італії, для перехоплення ракет і безпілотників.

Третій рівень – це американські системи Patriot. Але в України всього кілька батарей Patriot, а ракети-перехоплювачі, які вони запускають, коштують дорого і перебувають у відносному дефіциті через зростаючий попит, зокрема з боку Ізраїлю.

Союзники Києва на чолі зі США засудили постачання зброї Північною Кореєю. Російські офіційні особи назвали ці звинувачення “дезінформацією” США. Москва також веде “активні” переговори з Тегераном про придбання балістичних ракет ближнього радіусу дії, заявив офіційний представник США з національної безпеки Джон Кірбі. У Ірану найбільша програма балістичних ракет на Близькому Сході, і він може поставити Росії “кілька сотень балістичних ракет”.

За словами українських і західних чиновників, Росія, економіка якої перебуває на воєнному становищі, тепер виробляє понад 100 ракет дальнього радіусу дії на місяць, тоді як на початку вторгнення їх було близько 40, і близько 300 ударних безпілотників. Цього недостатньо для підтримки нинішнього темпу атак, які стали можливими тільки після того, як Росія місяцями накопичувала ракети. Але безпілотники, що поставляються Іраном, і північнокорейські ракети частково заповнюють недолік.

“Росія використовує все можливе, щоб вимотати Україну”, – каже Густав Грессель, колишній австрійський військовий, а нині старший науковий співробітник аналітичного центру Європейської ради з міжнародних відносин.

Поки Росія нарощує поставки, союзники України в Європі та США не змогли схвалити військову допомогу на суму понад 100 мільярдів доларів. ЄС також не виконав своїх зобов’язань перед Києвом, відправивши менше половини з 1 млн боєприпасів, обіцяних минулого року.

Але становище України далеко не безнадійне, підкреслюють чиновники і військові аналітики.

Токіо заявив, що послабить обмеження на експорт зброї, щоб дозволити постачати до США ракети Patriot японського виробництва, що, своєю чергою, дасть змогу Вашингтону відправити Україні більше своїх власних запасів. Оголошений у п’ятницю пакет військової допомоги Великої Британії на суму 2,5 млрд фунтів стерлінгів містить значні зобов’язання із закупівлі та виробництва безпілотників.

Київ також розробив ракету із заявленою дальністю польоту 700 км і має намір виготовити понад 11 000 ударних безпілотників середньої і великої дальності цього року.

Вони вже вразили дальні цілі, зокрема Смоленський авіаційний завод, який виробляє крилаті ракети. 4 січня Київ заявив, що знищив російський командний пункт на авіабазі “Саки” на окупованому Україною Кримському півострові.

“Ці атаки не ставлять Росію в глухий кут, але створюють проблеми”, – каже Грессель. “Питання в тому, чи зможе Україна збільшити їхній масштаб – і вразити російські пускові установки на території країни та окупованої України”.

Український президент Володимир Зеленський також лобіює надання Німеччиною крилатої ракети великої дальності “Таурус”, яка могла б допомогти Києву знищити Керченський міст, що з’єднує Крим із материковою частиною Росії.

Досі Берлін відмовлявся посилати ракети, стверджуючи, що це може призвести до ескалації війни. Однак Велика Британія і Франція вже надали крилаті ракети Storm Shadow і Scalp.

Відповідаючи на запитання Financial Times про дефіцит засобів протиповітряної оборони України під час пресконференції з прем’єр-міністром Великої Британії Ріші Сунаком у п’ятницю, Зеленський сказав: “У нас недостатньо систем Patriot… та інших систем великої дальності… безумовно не вистачає відповідних систем [оборони], особливо [тих], які борються з балістикою в Україні”.

“Дещо вже на підході, ми домовилися про щось нове”, – додав президент, посилаючись на нещодавні обговорення із західними партнерами, але він сказав, що поки занадто рано розкривати деталі.