Розділений Захід шукає спосіб припинити підтримку опору українців путінському вторгненню, нише колумніст Bloomberg Макс Гастінгс.
Україна скоро буде розпродана. Якщо це твердження звучить надто брутально і беззаперечно, зверніть увагу на докази: Росіяни окупували п’яту частину її території, і українці не змогли вигнати цих загарбників, незважаючи на всі зусилля. Армія Владіміра Путіна отримує все більш досконалу зброю, в той час як українці намагаються підтримувати свої власні сили.
Більш того, європейські країни, які стикаються з економічними та енергетичними проблемами, відчайдушно прагнуть завершити боротьбу на будь-яких умовах, окрім повної капітуляції України. Якщо Дональд Трамп переможе на виборах у США, то, зважаючи на його задекларовану прихильність до Путіна, українці будуть приречені на поразку. Навіть якщо Камала Гарріс потрапить до Білого дому, вона, швидше за все, домагатиметься угоди про припинення війни, оскільки Вашингтон не бачить сценарію перемоги України, незважаючи на надання їй 175 мільярдів доларів допомоги.
Війни на Близькому Сході відвернули увагу від України, що трагічно коштувало народу президента Володимира Зеленського. Менше американської зброї доступно для постачання Києву, а увага західних урядів зосереджена на Ізраїлі та Ірані, навіть на тлі наступу російських військ.
Якщо це загальні заголовки, давайте розглянемо деякі деталі. По-перше, Росія отримує більш ефективну зброю. Північна Корея продає Путіну боєприпаси за десяту частину вартості західних боєприпасів, які використовують ЗСУ. Повідомляється, що росіяни створили в Китаї завод з виробництва ударних безпілотників «Гарпія-3» з використанням китайського досвіду. Є повідомлення про сотні північнокорейських військових техніків, відряджених до Росії для надання допомоги з ракетною технікою, яку постачає Пхеньян.
Українці обурені тим, що росіяни, схоже, використовують незаконні інтернет-з’єднання Starlink для посилення своїх можливостей спостереження і командування і контролю. Хоча Ілон Маск заперечує, що таким чином надає допомогу Росії, українці налаштовані дуже підозріло.
Іранці надають Путіну балістичні ракети, а російські бомбардування української енергетичної інфраструктури є руйнівними. Цієї зими багатьом українцям не вистачатиме світла і тепла, що завдасть серйозного удару по моральному духу. Залишається джерелом гіркоти те, що США відмовляються дозволити Україні використовувати американську зброю у відповідь.
Що стосується іноземної підтримки, то турне президента Зеленського Європою на початку цього місяця з метою просування його так званого «Плану перемоги» забезпечило підтримку риторики, але не більше. Новий глава НАТО, колишній прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте заявив журналістам: «Підтримка України в боротьбі з Росією має вирішальне значення для нашої колективної безпеки». Це абсолютна правда. Однак у приватному житті європейські країни відчайдушно прагнуть відродити старий режим дешевих енергоносіїв, який залежить від російських нафти і газу.
Потік європейських боєприпасів до України, який ніколи не був потужним, зараз сповільнився до цівки, не в останню чергу через мляві темпи виробництва, які не набагато кращі в США. Економічні санкції проти Росії залишаються дуже слабкими через брак волі на Заході до їхнього застосування.
У самій Україні, після майже трьох років, протягом яких вважалося зрадою говорити про будь-який прийнятний результат війни, окрім перемоги і вигнання росіян з Донбасу, сьогодні багато хто говорить саме про переговори, а не про війну. Вони визнають, що навряд чи вдасться позбавити путінські війська їхніх здобутків, які все ще зростають.
Влітку цього року було хвилювання, коли українці здійснили несподіване вторгнення в Курську область Росії, де вони не зустріли майже ніякого опору, зайнявши кілька сотень квадратних миль території. Це було сприйнято як удар по престижу Путіна. Проте операція виявилася поштовхом в нікуди. Якщо це так, то ця атака, можливо, сприяла кампанії Путіна, спрямованій на те, щоб представити війну в очах росіян як спрямований НАТО акт агресії проти їхньої Батьківщини.
Зараз, коли Україна і Росія наближаються до зими, мало хто може сумніватися, що 2024 рік був успішним для Путіна і сумним і важким для Зеленського. Останній заявив про це у Хорватії два тижні тому: «Слабкість будь-якого з наших союзників надихне Путіна. Ось чому ми просимо [союзників] посилити нас з точки зору гарантій безпеки, з точки зору озброєння, з точки зору нашого майбутнього після цієї війни. На мою думку, [Путін] розуміє лише силу».
Зеленський має рацію. Але стає дедалі важче переконувати іноземних політичних лідерів та їхні народи, заклопотані власними проблемами і відверто знуджені українськими, підтримувати курс дій, який може вимагати жертв у себе вдома.
Один американський гуру стратегії прозорливо передбачив у перше літо війни, що, хоча росіяни можуть виявитися нездатними завоювати Україну, вони можуть утримати її в такому стані, коли жодна розсудлива людина не захоче в ній жити або інвестувати в неї. Це реальна перспектива. Немає жодних ознак того, що 7 мільйонів українців, які покинули свою країну з лютого 2022 року, прагнуть повернутися. Економіка України хитається.
Найкращою гарантією безпеки України було б членство в НАТО. Однак це залишається вкрай малоймовірним. Путін відкине будь-яке врегулювання або навіть перемир’я, яке включатиме таке положення. США насторожено ставляться до такого зобов’язання. Німці і, можливо, інші європейські члени накладуть вето.
Очевидно і правильно, що українці відкинуть будь-яку угоду, яка не пропонує їм західних військових гарантій у разі поновлення російської агресії. Але така домовленість має бути індивідуальною, разовою. Також може виявитися складно змусити росіян погодитися на будь-яку угоду, яка передбачатиме членство України в Європейському Союзі.
Ця війна почалася тому, що Москва відмовляється терпіти успішного демократичного, незалежного сусіда. Це залишається головною перешкодою на шляху до її завершення: Путін хоче мати в Києві російський маріонетковий уряд, а українці пожертвували десятками тисяч життів, щоб не допустити такого результату.
На Заході стався серйозний провал лідерства. Єдиний народ, який може стверджувати, що йому вдалося захищати Україну, – це українці. Їхні союзники демонструють, що їм бракує міцності та витримки для затяжного конфлікту. Деякі аналітики втішаються тим, що Захід досі підтримував Україну і змусив Путіна заплатити високу ціну за дуже обмежений успіх.
Мене не переконує цей половинчастий аргумент. Як на мене, це більше схоже на переконання Путіна в тому, що Захід занепадає і розділений, а отже, вразливий. Нам має бути соромно, що це так, і ще є час довести, що він помиляється – різко збільшивши поставки зброї та грошової допомоги Києву.