Україні потрібна будь-яка перевага, щоб вибити Росію зі своєї території. Однією з нових позитивних тенденцій є невелика, але швидко зростаюча оборонна промисловість, в яку уряд вкладає кошти, сподіваючись, що сплеск виготовленої зброї і боєприпасів допоможе переломити ситуацію на полі битви.
Про це йдеться у матеріалі The Associated Press.
Ці зусилля різко зросли за останній рік, коли США і Європа намагалися доставити зброю та іншу допомогу Україні, яка протистоїть значно чисельнішій російській армії з опертям на свою процвітаючу вітчизняну оборонну промисловість.
Уряд України виділив майже 1,4 мільярда доларів у 2024 році на закупівлю і розробку озброєнь у себе вдома – що у 20 разів більше, ніж до повномасштабного вторгнення Росії.
Ще одна важлива зміна – це те, що величезна частина зброї зараз купується на приватних заводах. Вони проростають по всій країні і швидко захоплюють промисловість, в якій раніше домінували державні компанії.
Приватний мінометний завод, який запрацював на заході України минулого року, виробляє близько 20 000 снарядів на місяць. “Я відчуваю, що ми наближаємо нашу країну до перемоги”, – сказав Анатолій Кузьмін, 64-річний власник заводу, який раніше виготовляв сільськогосподарську техніку і втік зі свого будинку на півдні України після вторгнення РФ у 2022 році.
Проте, як і багато інших аспектів військового апарату України, оборонний сектор стримується браком грошей і робочої сили, а також, за словами керівників і генералів, занадто великою бюрократичною тяганиною в уряді. Більш потужний приватний сектор міг би допомогти викорінити неефективність і дозволити заводам виробляти зброю і боєприпаси ще швидше.
Ставки не можуть бути вищими.
Росія контролює майже чверть території України і набирає обертів уздовж лінії фронту протяжністю 1000 кілометрів, демонструючи готовність використовувати велику кількість військ для досягнення навіть найменших успіхів. Українські війська регулярно опиняються в меншості і це сприяє падінню бойового духу.
“Міномет потрібен не через три роки, він потрібен зараз, бажано вчора”, – каже Тарас Чмут, директор фонду “Повернись живим”, організації, яка за останнє десятиліття зібрала понад 260 мільйонів доларів на оснащення українського війська кулеметами, бронетехнікою та іншим.
Анатолій Кузьмін, власник мінометного заводу, втік з міста Мелітополь у 2022 році після того, як Росія вторглася і захопила його завод, який здебільшого виготовляв запчастини для сільськогосподарської техніки. Він почав розробляти прототип мінометної міни невдовзі після вторгнення Росії в Україну в 2014 році, коли вона незаконно анексувала Кримський півострів.
Минулої зими Анатолій став власником великого складу на заході України. Серед його довгострокових цілей – збільшення виробництва до 100 000 снарядів на місяць та розробка двигунів і вибухівки для безпілотників.
Він лише один з багатьох підприємців, які трансформують українську оборонну промисловість, в якій після розпаду Радянського Союзу домінували державні підприємства. Сьогодні близько 80% оборонсектору перебуває в приватних руках – дзеркальне відображення того, що було рік тому, і різкий контраст з російською оборонною промисловістю, яку повністю контролює держава.
Кожен новостворений снаряд загортають у крафтовий папір і дбайливо пакують у дерев’яні ящики, щоб відправити до Румунії чи Болгарії, де їх наповнюють вибухівкою. Через кілька тижнів їх повертають назад і відправляють на фронт.
“Наша мрія – створити завод з виробництва вибухівки”, – каже Анатолій Кузьмін, який нині шукає партнера, щоб втілити цю мрію в життя.
Різке збільшення військових видатків в Україні відбулося на тлі того, що Конгрес США заблокував виділення 60 мільярдів доларів допомоги, а європейські країни намагаються надати достатню кількість необхідних боєприпасів.
За словами Тревора Тейлора, наукового співробітника Королівського інституту об’єднаних служб (Royal United Services Institute), лондонського аналітичного центру, Україна не має жодних шансів перемогти Росію без масованої підтримки Заходу, якою б вражаючою не була трансформація оборонної промисловості.
“Україна не здатна виготовляти всі види боєприпасів, які їй потрібні для ведення цієї боротьби, – зазначив Тейлор. “Призупинення американської допомоги у розмірі 60 мільярдів доларів є справді значною перешкодою”.
Росія також інвестує більше у свою оборонну промисловість, зростання якої допомогло захистити її економіку від усього тягаря західних санкцій. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу нещодавно хизувався величезним зростанням виробництва танків, безпілотників і боєприпасів.
“Вся країна піднялася і працює для нашої перемоги”, – сказав він.
За словами Олександра Камишіна, міністра з питань стратегічних галузей промисловості України, виробництво мінометних мін в Україні зросло приблизно в 40 разів, а виробництво артбоєприпасів – майже втричі, порівняно з минулим роком. Також спостерігається бум стартапів у сфері безпілотників: уряд виділив близько 1 мільярда доларів на цю технологію – понад свій оборонний бюджет.
“Зараз ми виробляємо за місяць те, що раніше виробляли за рік”, – сказав Владислав Бельбас, генеральний директор компанії “Українська бронетехніка”, яка виготовляє широкий спектр військової техніки.
Для 28-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, яка воює під Бахмутом, затримки в поставках іноземного озброєння поки що не створили жодних проблем, “тому що ми здатні покрити наші потреби за рахунок власного внутрішнього виробництва”, – зазначив майор Артем Холодкевич.
Втім, вітчизняні збройові заводи стикаються з низкою проблем – від того, що не встигають за мінливими потребами командирів на полі бою, до власної вразливості перед ударами далекобійних російських ракет.
Але, мабуть, найбільша безпосередня перешкода – це нестача робочої сили.
Ярослав Дзера, який керує одним із заводів “Української бронетехніки”, каже, що йому важко набирати і утримувати кваліфікованих працівників, не в останню чергу тому, що багато з них було мобілізовано на війну.
Компанії-виробники озброєнь кажуть, що ще однією перешкодою для зростання є бюрократія.
З початку війни уряд намагався стати більш ефективним, зокрема, зробивши процес укладання контрактів більш прозорим. Але чиновники кажуть, що країна має пройти довгий шлях.
Незадовго до того, як його замінив президент Володимир Зеленський, колишній головком ЗСУ генерал Валерій Залужний висвітлив цю проблему у статті, написаній для CNN, заявивши, що оборонний сектор України залишається “задавленим” занадто великою кількістю нормативних актів і відсутністю конкуренції.
Незважаючи на виклики, однією з історій успіху є українська індустрія безпілотних літальних апаратів. Морські дрони українського виробництва виявилися ефективною зброєю проти російського флоту в Чорному морі.
За словами Михайла Федорова, міністра цифрової трансформації України, зараз в Україні функціонують близько 200 компаній, які займаються розробкою безпілотників, і обсяги виробництва стрімко зросли. У грудні було здійснено в 50 разів більше поставок, ніж роком раніше.
Війна Росії в Україні – це не протистояння за те, у кого кращі безпілотники чи ракети, вважає Сергій Пашинський, голова торгової групи Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України.
“У нас з Росією війна лише двох ресурсів – людських і фінансових, – зазначив він. “І якщо ми навчимося використовувати ці два основні ресурси, ми переможемо. Якщо ні, то у нас будуть великі проблеми”.