Коли мери були великими, а дерева малими

Хочу розповісти лише про один епізод з життя нашого міста сто з гаком років тому. Шановні земляки, чи чули ви колись про свято деревосадіння? Я дізналася про існування такого свята зовсім недавно. І відзначали це свято не десь далеко, а у нашому рідному Харкові. Подія відбулася 16 квітня 1898 року. «Шкільне свято деревосадіння» організувало для харківців «Южно-Русское Общество Акклиматизации». Метою заходу було збільшення зацікавленості населення, а особливо молоді, до збереження і вирощування дерев. У старі часи часто траплялися випадки хижацького ставлення до лісів і псування дерев, навіть суворе законодавство не могло запобігти цьому. Тому у ініціаторів свята виникла ідея впливу на співгромадян через «враження та душевні почуття». Харківська громадськість із захопленням підтримала ініціативу Товариства. У першу чергу до свята вирішили залучити дітей з початкових народних шкіл міста, близько 3 тис. учасників. До свята городяни готувалися довго і ретельно. Основною метою заходу визнали не здобуття практичних навичок, а навчання дітей любові до дерев і усвідомлення їхньої користі. Була створена підготовча комісія, яка висловила побажання обрати для свята найбільш безпечне від псування дерев місце, яке б стало на довгий час пам’яткою для зростаючого і майбутніх поколінь харківців. Міський голова Іван Голеніщев-Кутузов запропонував надати ділянку в півтори десятини на території, призначеній для міського парку, і виділив 200 руб. з міського бюджету на влаштування свята. Саме того парку, який до 1917 року носив назву Миколаївського, а зараз зветься парком ім. Горького. Також за рахунок міста було підготовлено грунт, виділені знаряддя праці. Спеціально до дитячого свята члени Товариства акліматизації С. В. Потресов і А. А. Юрян написали «Пісню на честь дерев». Кошти на проведення свята активно жертвували харківські доброчинці. Пані А. Пільстрем створила за свій кошт возик – «колесницю» для головного дерева і костюми для групи дітей, які мали це дерево супроводжувати. Голова Училищної Ради В. фон-дер-Лаунінц та засновниця жіночої недільної школи Христина Алчевська власним коштом облаштували сніданок для дітей. Харківське Скакове Товариство надало свою територію та приміщення для пікніка і дитячих ігор. Саджанці для свята також пожертвували приватні особи, серед яких був і міський голова Іван Голєніщев-Кутузов, а також Ракитянське, Велико-Анадольське та Єлісаветградське лісництва. Для масової посадки були обрані саджанці дуба, клена, ясеня, липи та бересту дворічного віку. «Головними» деревами мали стати 4-7-річні саджанці цінних порід. Програма свята – «церемоніал» була прописана до найменших деталей. На «колесниці», запряженій двома парами волів, встановили головне дерево – красуню-ялинку. Возик прикрасили гірляндами з квітів та зелені. Ялинку супроводжували обрані хранителі дерев – чотири хлопчика та чотири дівчинки у національних костюмах. Поряд з возиком йшла почесна варта – по 8 хлопців і дівчат, обрані від усіх шкіл. Попереду возика йшли прапороносці з міським прапором Харкова. Кожна зі шкіл також мала своє головне дерево, яке несли на ношах у супроводі чотирьох вартових і прапороносця із шкільним прапором попереду. За деревом попарно йшли учні. Всю процесію супроводжував оркестр. У парку кожна школа зайняла своє місце. Священик відправив молебень і освятив дерева. Хор заспівав пісню на честь дерев. Під музику оркестру хранителі дерева посадили головну ялинку. Після цього кожна школа посадила своє головне дерево, і на всіх шкільних ділянках відбулася масова посадка дерев. Дітям допомагали професійні лісники та учні лісницької школи. Посадивши дерева, учасники свята перейшли на іподром, де для школярів були влаштовані ігри та сніданок. Після свята на кошти підприємця і доброчинця Олексія Алчевського був випущений фотоальбом з фотографіями найцікавіших моментів свята та групи організаторів заходу.

Харків має чимало добрих традицій. Частину з них ми зберегли. Багато що забуте і втрачене. Така доля спіткала і свято деревосадіння. Але завдяки тому, що зберігся докладний звіт про свято, надрукований свого часу в «Известиях Южно-Русского Общества Акклиматизации», ми маємо унікальну можливість відновити це свято в усій красі. Момент у суспільстві наразі сприятливий – громадськість піднялася проти масштабної вирубки дерев у парку Горького. Я вірю, що ми не дамо до 23 серпня добудувати дорогу, яка вже отримала назву «дорога смерті». А восени можна влаштувати свято деревосадіння на просіці. Відродимо традицію і відсвяткуємо перемогу. У перемогу над злочинцями, які привласнили собі право вирішувати за харківську громаду, я твердо вірю. Єднаймося!

Ірина ГОНЧАРОВА