«Хоч би світало... – Мамо, хліба!
Підвівся батько: замовчи!
Коло вогню в вагоні збились
і мруть голодні втікачі», - цим чотиривіршом розпочинається «Голод» Павла Тичини.
І я навмисно не наводжу вірш повністю – кожного разу, читаючи його, відчуваю мурашки по всьому тілу, а на очі навертаються сльози…
В останню суботу листопада ми традиційно вшановуємо пам'ять жертв Голодоморів в Україні. Трьох. Які забрали життя мільйонів українців протягом менш ніж чотирьох десятиліть.
«Голод» Тичини присвячений першому – 1921-22 років. А вже за 11 років розпочався наймасовіший та найстрашніший Голодомор. І досі немає однозначної відповіді, скільки українців тоді померло найстрашнішою смертю – озвучуються цифри від 3,9 до більш ніж 7 мільйонів громадян. А скільки окрім цього було зламано доль?! Скільки людей збожеволіло?! Для скількох українців це стало невиліковною травмою на усе життя?!