Чимало разів ми звертали «не туди».
Будь-то часи Хмельниччини, нерозуміння Гадяцької унії, внутрішніх чвар національно-визвольних змагань, «стокгольмського синдрому» перших років Незалежності. Це ставалося із суб’єктивних, а іноді й об’єктивних причин. Ми не можемо повернути час назад, проте можемо вчитись на своєму досвіді, не повторювати помилок і робити висновки.
Сьогодні історичний день – Україна починає офіційні перемовини щодо членства в ЄС. Проте, наскільки результативним та успішним стане цей процес – залежить не тільки від делегатів та індикаторів, але і від кожного з нас.
Євроінтеграція – це не лише інтеграція економік та синхронізація законодавства. Це в першу чергу зміна способу мислення, кардинальна перебудова підходів та правил гри. Всередині нашого суспільства та його взаємодії із навколишнім Світом.
Ми маємо вгризатися у європейську цивілізацію – фінальний результат дозволить нам вистояти проти грізного ворога, для якого найбільшим страхом є наш успіх. Наш успіх своєю чергою безумно спровокує знищення росії всередині.
Цей шлях буде довгий та тернистий, на якому ми маємо і поважати інтереси держав майбутніх партнерів, і зуміти відстояти свої, що також буде не легко.
Повноцінне членство у ЄС – це те, що нас об’єднує навіть у такий складний період, коли бути по справжньому об’єднаними із кожним днем стає ще складніше. Водночас, лише злагоджена спільна робота держави, бізнесу, громадянського суспільства може дати бажаний, що важливо – спільний результат.
На жаль, це дається нам критичною ціною, життями та долями кращих людей, які сусідня держава-гній щоденно забирає, намагаючись реалізувати свої хворі амбіції.
Україна – невіддільна частина європейської родини: безпеково, економічно, культурно та ментально. Ніякої меншовартості. Українці заслужили право жити достойно та гідно.