Сьогодні важко уявити країну, навіть таку, що нещодавно здобула незалежність, без архівних документів державного значення. Розпочавши власний літопис історії, необхідно знати витоки свого появлення і керуватися настановами предків. Для цього і потрібно ретельно збирати та зберігати безцінні матеріали, які відображають основні періоди становлення та існування Української держави. Свій архів, у тому чи іншому вигляді, формується в кожній родині, а держава просто не може без нього існувати. У цьому році виповнюється 130 років від дня заснування членами Історико-філологічного товариства Харківського університету Харківського історичного архіву, який поклав початок нинішньому Державному архіву Харківської області – головному архівосховищу харківської давнини. Наш архів є не тільки зберігачем історії, а й має власну. Всі сто тридцять років його «біографії» могли б слугувати сюжетом для захопливого історичного роману, адже тільки назву архів змінював шість разів, поки у 1980 році не отримав теперішню. За роки свого існування він пережив неодноразові переїзди, термінову евакуацію у роки Великої Вітчизняної війни, об'єднання з колишнім партархівом Харківського обкому компартії України у 1991 р. На сучасному етапі в стінах двох будівель держархіву зібрана історія нашого краю за декілька століть: це 4688 фондів та майже 2,5 млн справ за 1739–2010 рр. Документи з історії краю до 1917 р. відклалися у фондах офіційних органів влади того періоду: Канцелярії харківського губернатора, губернського правління, Харківської міської думи, губернських та повітових земських управ тощо. У вищевказаних фондах зберігаються цікаві документи, які висвітлюють події Вітчизняної війни 1812 р., Кримської війни 1853-1856 рр., відображають громадсько-політичний та революційний рухи у губернії, стосунки між поміщиками і селянами, селянську реформу 1861 р., столипінську аграрну реформу 1906 р., революційні виступи 1905-1907 рр., відкриття Харківського університету 1804 р., перші польоти у Харкові С. Гризодубова. Економічне становище Харкова і губернії відображено у фондах Казенної палати, Особливого у земських повинностях присутствія, акцизних управлінь, канцелярій податкових інспекторів та інших, де є відомості про прибутки і податки установ різних відомств та підприємств, про кількість і майновий стан різних верств населення, землеволодіння, посіви і врожайність, про діяльність банків тощо. Стан культури, охорони здоров'я репрезентовано документами фондів культурно-освітніх установ, навчальних закладів, лікарських, громадських та благодійних організацій. Документи післяреволюційного періоду містять відомості про події доби Української революції (1917-1920 рр.), громадянську війну 20-х років, проведення індустріалізації та колективізації, події Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.), відновлення області у післявоєнні роки, розвиток провідних галузей промисловості та стан сільського господарства. Період нацистської окупації Харківщини (1941-1943 рр.) представлений фондами адміністративно-управлінських установ, де збереглися документи по налагодженню окупаційною владою місцевого управління, стягнення податків з населення, діяльність промислових і торгових підприємств, навчальних та культурних закладів в цей період, звіти про облік спеціалістів і робочої сили для примусового вивезення до Німеччини. Великий масив документів держархіву складають партійні фонди за 1919-1991 рр., котрі характеризують діяльність комітетів усіх рівнів по мобілізації трудящих на виконання постанов партійних з'їздів, пленумів, організаційно-партійну і політико-масову роботу комуністів, підбір, виховання і розміщення кадрів, ріст і чистки членів партії. Цікавою для дослідження є Колекція документів з підпільно-партизанського руху на Харківщині в період Великої Вітчизняної війни, яка містить звіти про бойову діяльність та списки особового складу партизанських загонів в цей час. Зберігаються в архіві і передані у 90-х роках Управлінням служби безпеки України карні справи на репресованих громадян Харкова і Харківської області. Завдяки цим фондам громадяни нарешті отримали можливість дізнатися про долі своїх рідних, репресованих у 20-30-х роках ХХ ст. Найбільш репрезентативну інформацію надають кіно-фото-фондокументи, які яскраво відображають громадське-політичне, економічне та культурне життя Харківщини. Для архівістів, які працюють у держархіві області, кожна справа з цих мільйонів, кожен документ по-своєму унікальні та безцінні. Так, наприклад, матеріали про замах на генерал-губернатора Д. Кропоткіна, де серед пожовклих від часу документів зберіглася куля, якою він був смертельно поранений народовцем; або родовідні дворянські книги Харківської губернії, де ми бачимо поколінні розписи харківських дворян, тогочасної еліти краю; або листи остарбайтерів до своїх рідних у Харкові. А яке захоплення відчуваєш, торкаючись документів, на яких стоять підписи В. Н. Каразіна, Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, Д. І. Багалія, архієпископа Філарета, Л. М. Толстого, О. М. Бекетова, Ф. І. Шаляпіна, Л. Ф. Бикова, Л. І. Брежнєва, Ю. О. Гагаріна та ін. Співробітники архіву завжди готові поділитися цим відчуттям з іншими. Скарбниця держархіву області відкрита для дослідників, які працюють над написанням наукових чи краєзнавчих робіт. Крім того, в останні роки збільшилася питома вага дослідників, які наполегливо намагаються відтворити історію власних родин. Незамінними у їх пошуках стали фонди держархіву області – Харківська консисторія та Харківська казенна палата, які містять метричні книги церков та переписи населення (так звані «ревізькі казки») Харкова та Харківської губернії. Про соціальну значимість фондів держархіву області свідчить величезна кількість запитів від громадян, організацій та державних органів, які виконують архівісти щодня. Співробітниками архіву складаються довідки, необхідні при начисленні пенсій та підтвердженні майнових прав, проводиться робота з виявлення біографічних даних про родичів заявників, пошук інформації про історичні події. Сьогодні, у століття сучасних технологій та прогресу, архів залишається надійним джерелом документальної інформації, місцем зосередження інтелектуальних досягнень і знань людини. Ті, кому пощастило хоча б один раз завітати до цієї унікальної установи, ніколи не забудуть того хвилюючого почуття причетності до таємничого. До історичного. До справжнього. До вічного. Ю. А. КОЖЕДУБ, провідний спеціаліст
Архів з точки зору вічності
15 января 2011 00:00