«Два кольори» – дуже люблю цей вірш, пісню і щороку у День вишиванки згадую слова: такі проникливі, ніжні, вони ніби торкаються глибини душі і повертають у дитинство…
Так само і свято вишиванки викликає величезну кількість позитивних емоцій. І, впевнена, не тільки у мене. Вже декілька років поспіль із задоволенням для себе відзначаю, які усміхнені та щасливі обличчя тих, хто вдягнув улюблені вишиті сорочку, сукню, плахту, віночок. Символ. Такий собі заклик без слів, близький і зрозумілий кожному українцю…
Обожнюю це суголосся різнобарв’я – кожна вишиванка яскрава і особлива, із власною історією, але саме усі разом вони створюють ту неповторну атмосферу свята та піднесення.
Та й нас – українців – певною мірою можна порівняти з вишиванками: кожен із нас – особистість, зі своїми поглядами, бажаннями та баченнями, але саме разом ми є непереборною силою, яка здатна протистояти будь-яким викликам.
І дуже важливо якомога частіше нагадувати собі та один одному про це. Чудова нагода – вдягнемо вишиванки!