В тому, що Путін є високопрофесійним політичним шулером світового рівня, ні в кого сумнивів немає. Скажу більше: він в своєму амплуа на сьогодняшній день й взагалі, мабуть, є найкращим. Адже таких політшулерів як Каддафі, Хусейн на горізонті й близько немає, ну, може, Асад чи Ердоган десь там маячать, але їм ще далеченько до зла світового рівня.
Це я до того, що Путін звик грати крапленими картами та й зазвичай йде ва-банк, застосовуючи елементарний блеф із елементами залякування своїх суперників. Останні 5 років протистояння путінської Росії цивілізованому світу доводять, що рафінована західна демократія програє по всіх фронтах авторитарному режиму РФ.
Введення/зняття санкцій, виключення/включення з ПАРЕ чи G-8 та повзуче просування "Півничного потоку-2" - це звичайно є перемогою Кремля над країнами ЄС та США. Україну розхитувати Путін почав ще за часів Кучми, коли виник скандал навколо "Кольчуг", підсилений трагічною ліквідацією Гонгадзе.
У 2003-му Кремль спробував перевірити Банкову на вшивість і спробував "на хапок" заволодіти островом Тузла. Але з преферансистом Кучмою цей номер не пройшов. Тому кримську карту господар Кремля на деякий час заховав у своєму рукаві.
Порошенко прийшов до влади, коли Крим було втрачено остаточно та й безповоротно. Так, він мав мужність опиратися путінському натиску під час прямих перемовин і на міжнародній арені. Але цього виявилося замало в протистоянні з таким підступним ворогом.
Тепер Путін готує чергову шулерську гру проти України. Для цього він вибрав ідеальний час: в Києві кардинально змінилася влада, і в молодій команді наразі немає гравців, які могли б рівнем досвіду чи патріотичною жорсткістю протистояти кремлівському диктатору. Звідси йдуть корені медійної провокації з обміну політично/військовими бранцями.
Путінський режим своїм медійно-фінансовим ресурсом просто змиє в калюжу всі намагання української сторони грати чесно в питанні по обміну. І якщо додатковими умовами по обміну будуть вимоги РФ надати особливий статус Донбасу чи звільнити свідка по справі "Боїнгу" чи (не дай Боже!) дати воду на анексований Крим, то такий обмін робити не можна.
Московія брала політичних заручників що називається на рівному місці. Так було і з Грибом, Сенцовим, Сущенко, нашими моряками. Це їх актив, яким вони будуть торгуватися. А що є в активі України?
Єдина карта, яку ми мали б тримати до самої Гааги - це 8 десантників, яких взяли в полон влітку 14-го. На жаль, тоді ми їх бездарно обміняли. А у путінських буцегарнях з логотипом "ДНР/ЛНР" ще утримуються по два спецпризначенця з 3-го та 8-го оПСпП. І вони ніколи в жодні списки обміну не потрапляють. А чому?!
Я поки що не бачу в команді Зеленського яскраво вираженого "яструба" або представника "партії війни", який міг би аргументовано та жорстко відстоювати на перемовинах українські інтереси. Тому ми приречені на чергову поразку в політичній грі з шулером путіним. Єдиний, хто теоретично міг би розрулювати ситуацію та захищати інтереси України, це заступник секретаря РНБО Сергій Кривонос.
Саме генерал-майор Кривонос нещодавно розказав про бажання створювати в Україні приватні військові компанії, на кшталт "Backwater" в США чи "Вагнера" в РФ. (Про це в 1-му коменті). Чи почує його молода команда керманичів - не знаю.
Був би я Зеленським, то такого радника таранно-наступального типу обов'язково б включив до команди перемовників з агресором по військовим питанням. Та я не ZE. І ніколи ним не буду. Тому Кривоноса навряд чи візьмуть до кола радників з таких питань. А дарма... "Яструби" зі сталевими нервами та «шарами» таки мають бути серед керівництва будь-якої держави.