Рівно сто років тому – 27 листопада 1918 року в Україні було створено Академію наук. Ця невизначна, на перший погляд, подія тоді не привернула уваги. Але згодом, саме ця інституція, та люди, яких вона об’єднала, раз у раз грали визначну роль у розвитку не тільки вітчизняної науки, а й визначали тренди світової наукової думки.
Наприклад, саме українські вчені провели першу в Радянському Союзі штучну ядерну реакцію. До речі, відбулося це у 1932 році у Харківському фізико-технічному інституті. Згодом, саме науковці ХФТІ (тоді ще УФТІ) вперше отримали рідкий водень і рідкий гелій, побудували першу радіолокаційну установку. Інститут також є першопрохідцем радянської високовакуумної техніки, що розвилася в промислову вакуумну металургію.
І це лише один приклад! Перша в континентальній Європі електронна обчислювальна машина або комп’ютер була створена в Україні - в Інституті електротехніки АН УРСР під керівництвом академіка Сергія Олексійовича Лебедєва. Перший варіант компакт диска розроблений в Києві В’ячеславом Васильовичем Петровим, перше протезування мітрального клапана серця зроблено в Україні академіком Миколою Михайловичем Амосовим.
Імена таких видатних українців як Євген та Борис Патони, Сергій Корольов, Ігор Сікорський та цілої низки науковців відомі всьому світу. Їх винаходи та здобутки дотепер займають помітне місце у науці та техніці.
Українська Академія наук та вітчизняна наукова школа має багату історію і величезні здобутки. Більшість цих здобутків успішно впроваджуються по всьому світу, в першу чергу, у високорозвинутих країнах. Так було раніше, так. на превеликий жаль залишається зараз.
Україна має величезний потенціал і можливість розробляти і впроваджувати найсучасніші винаходи, але звичайно є і багато проблем.
Одна з найголовніших це недофінансування, Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» закріплює фінансування на рівні 1,7% ВВП, але ми все ще далекі від цієї цифри. Як наслідок є проблема відтоку кадрів, яка стабільно існувала протягом всього періоду незалежності.
Самі науковці сумно жартують, що наука в Україні останніми роками стрімко дрейфує від рівня Франції та Німеччини до країн типу Монголії та Камбоджі. Тільки за останні три роки склад лише Національної Академії наук скоротився на майже 5000 вчених. Причому, більш ніж 600 з них – це молоді вчені, які або йдуть з науки, або виїжджають закордон. Наукоємність ВВП України (частка витрат на наукові дослідження у валовому внутрішньому продукті) за 25 років впала більш ніж у п’ять разів. У тому ж напрямку йде і результативність наших вчених порівняно з колегами з інших країн.
У 1918 році, в часи громадянської війни, розрухи та тотального дефіциту, що аж ніяк не сприяло розвитку та утвердженню науки, державні діячі знайшли політичну волю і гроші, для української Академії наук.
Сто років потому, не зважаючи на складні для країни часи, необхідно знову усвідомити необхідність науки для держави, знайти сили вибудувати стратегію реформ та розвитку для Академії наук України, оновити її та дати їй поштовх для розвитку.
В іншому випадку сучасний стрімкий світ цифрової економіки, інтерактивних платформ та глобальних інформаційних систем відкине Україну на узбіччя людської цивілізації.