Як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні контексти сьогодні суттєвим чином впливають на ситуацію в межах політичного ландшафту України. Це повною мірою стосується як «владних позицій», так і політичних ігор опозиційних сил.
Напередодні нового року та відразу після новорічних свят опозиція залишається у достатньо активній («бойовій») фазі та зважає на те, що попри низьку ймовірність дострокових парламентських виборів, питання «імпічменту» та дострокових президентських виборів, хоч і мало ймовірні, але остаточно не зняті з порядку денного. На відміну від всіх позаминулих періодів, сьогодні опозиція є достатньо «розмаїтою» – від відверто проросійської до вкрай прозахідної з окремим прошарком завзятих націоналістів, що до цього часу не було специфічне для України (Як правило «влада-опозиція» грали у різних електоральних вимірах на межі протистояння прозахідно-націоналістичної та проросійської ідеології).
В свою чергу, Президент активізував свою зовнішньополітичну активність, з метою повернення необхідного рівня підтримки на Заході. Його дії передбачувані, з огляду на те, що в такий спосіб він намагається шляхом розмаїтих зовнішніх і внутрішніх перемог аргументувати свій другий строк.
Порошенко спілкувався з Директором МВФ К. Легард домагаючись поновлення фінансування з боку цієї міжнародної організації. Однак, в цьому контексті перед ним стоїть не просте завдання, адже попри позитивну динаміку вимоги виконанні не в повному обсязі. Крім того, певні умови, як то створення Антикорупційного суду, чергове підвищення цін на комунальні платежі і не тільки, можуть мати негативні наслідки для його подальшої політичної кар’єри.
За твердженням Міністра фінансів А. Данилюка повноцінно реалізувати зобов’язання перед МВФ Україна зможе до травня, адже зауваження щодо пенсійної реформи з боку міжнародних донорів зняті; ВРУ вже прийняла новий закон про приватизацію, а Президент вже визначився з кандидатурою голови НБУ (мова йде скоріш за все про Якова Смолія).
Існує ймовірність того, що Президент підсилив або частково скоригував своїх радників та політтехнологів з метою підвищення рівня суспільної підтримки. Навіть якщо цього не відбулося, існують всі підстави стверджувати, що Порошенко намагається підкоригувати свої тактичні та стратегічні завдання і пріоритети.
За твердженням низки джерел, Гарант поки що в роздумах щодо своєї участі у виборах президента, однак, все буде залежати від успішності, щонайменше «півріччя» реформ. Мова йде не тільки про самі реформи, а про ймовірні перестановки в Уряді та державних установах.
Низка політологів та оглядачів, про що безпосередньо і засвідчив круглий стіл «Перспективи нового політичного півсезоння» (01.02.2018), наголошують на ймовірності кадрових перетасовок та змін як в Уряді, так і в Парламенті. Практично ніхто не заперечує такий перебіг подій, відмінність тільки в «глибинності» чи поверхневості перестановок.
Тому й надалі слід очікувати перманентної боротьби в Парламенті, адже, за наявної інформації Президент буде шукати шляхи ще більшого впливу, в тому числі, з метою отримання голосів для внесення змін до конституції, голосування за новий склад ЦВК тощо.
В інтересах першої особи сформувати коаліцію (найімовірніше ситуативну), яка б «завалила» закон про імпічмент. В цьому зв’язку в Парламенті найближчім часом можна очікувати «корекцій» як в межах міжфракційних об’єднань, так і фракцій. В якості розмінної монети можуть виступати посади голів, заступників та секретарів Комітетів. Не варто остаточно відкидати і гіпотетичну ймовірність зміни як заступників та голови ВРУ, так і голів та заступників керівників фракцій.
Одна з головних інтриг – у який спосіб Порошенко збирається йти на вибори. За твердженням різних джерел, в команді Президента обговорюється низка сценаріїв – починаючи від відмови балотуватися на другий термін, закінчуючи самовисуванням».
Сценарій № 1 «без президентства, але з прем’єрством» – відмова від президентства, але претендування на посаду Прем’єра за умови переходу до повноцінної парламентської республіки.
Сценарій № 2 «без президентства, але з потужною політсилою» – Порошенко відмовляється від участі у перегонах за посаду Президента, натомість його політсила та лояльні до неї проводять лояльного наступника, а президент заходить у парламент як нардеп тощо. Перетинається зі сценарієм 1.
Сценарій № 3 «в президенти без асоціації з політсилою» – такий сценарій, свого часу використав Ющенко. Мова йде про те, що Порошенко не буде балотуватися від БПП, а піде самовисуванцем. Може бути організовано, або всеукраїнський з’їзд різноманітних політсил, або ж «віче» на Майдані. Зважаючи на те, що рейтинг Порошенка є значно вищий ніж у його політсили. При цьому таке віче гіпотетично може мати «позицію сили». За інформацією, що вже фігурує у відкритих джерелах, виникнення «Національних дружин» – це бажання АП (за чутками не без участі Турчинова) створити противагу «добробатам» та силовому блоку Авакова. І чутки про «силове віче» щодалі набувають реальних обрисів.
Важливу, хоча й не вирішальну, роль може зіграти факт взаємовідносин та підтримки не тільки правлячою коаліцією кандидатури діючого Президента. Мова йде про те, яку роль буде відігравати Гройсман і наскільки зможе переформатуватися та/або «перезавантажитися» НФ. Тобто, Порошенко отримає або союзників, або конкурентів, які будуть діяти майже в одному електоральному полі.
Поки не зрозуміло в який спосіб і з якими «меседжами» та засобами діючий Президент буде виборювати собі другий термін. І питання не тільки в його бажанні, але й кон’юнктурі як внутрішній, так і зовнішній. Дається в знаки той факт, що Трамп та його оточення поки що не визначилися кого будуть пітримувати на виборах. Суттєвий вплив може мати те, що США «не кладуть яйця в одну корзину».
Не варто виключати ймовірність акцій, з боку президентської команди, на розкол НФ на окремі групи для подальшого поглинання або знищення. Можна вважати не випадковим оприлюднення інформації про те, що найімовірнішим керівником передвиборчого штабу Порошенко є О. Турчинов.
Попри те, що перемовини, за непідтвердженою інформацією, як щодо об’єднання політсил чи БПП та частини НФ, так і щодо посади головного штабіста не завершилися успіхом, роль та вплив Турчинова не варто применшувати. Тим більше, що починаючи з 2014 року, за неперевіреною інформацією, він поступово і неспішно розставляє на різні посади на дорадчих та управлінських рівнях своїх людей, а відповідна обставина може стати йому у нагоді. До того ж, Президенту краще дружити ніж ворогувати з Турчиновим.
В незалежності від того, як відбуватиметься конфігурування політичного ландшафту, зрозуміло одне, Україну чекає низка хоч і не критичних, але перманентних політичних криз. Політичні контексти та наближення часу виборів будуть сприяти популізму, низькій ефективності та розбалансованості політичної системи України.