У мене склалося стійке враження, що жити за подвійними стандартами, вже стало системою, для деяких борцунів, пики яких за останні кілька тижнів заялозили екрани телевізорів.
Якщо поглянути на ситуацію з позиції пересічного громадянина, то цілі, які декларуються, дійсно важливі для побудови справжнього громадянського суспільства. Але в який спосіб вони намагаються їх досягти – ми з вами бачимо на власні очі. Вони діють за принципом: перед законом усі рівні, але деякі рівніші.
Це стосується як квазіпротестних акцій під Верховною Радою, так і суду над лідером батальйону «ОУН» Миколою Коханівським. Вимагаючи справедливості і додержання законності від влади, вони чомусь уперто забувають, що це безпосередньо стосується і їх. За патріотичною риторикою вони між іншим можуть зухвало порушити цілий жмуток статей кримінального кодексу, потупцюватися по Закону і вдавати, що щиро не розуміють, у чому завинили. Їм видається, що можна безкарно розтрощити на друски залу судових засідань і після того праведно таврувати правоохоронців тільки за те, що вони, не більше, не менше, належно виконували свій професійний обов’язок.
А де гарантія, що завтра вони з такою ж завзятістю не почнуть нищити державні установи та комерційні структури, ба навіть наші з вами будинки?! Кожен з нас своєю чіткою громадянською позицією має покласти край нескінченним спробам ставити знак рівняння між анархією та демократією.
Переконана, поки переважна більшість українців не почне вимогливо ставитися спочатку до себе, а вже потім до інших, сподівання на те, що Україна стане заможною, демократичною, правовою державою так і залишаться мріями.
Відповіді на будь-які складні запитання містить буремна історія України. Чим закінчилася анархія Нестора Махна – всім добре відомо. Не думаю, що хтось в Україні дуже прагне до такого повторення…