Липневий парламентський тиждень перед літньою перервою, як на мене, став виразною квінтесенцією всієї нашої діяльності за перше півріччя 2017-ого. Ми стали свідками всього спектру емоцій, які вирували в стінах Парламенту упродовж цього часу.
В першу чергу - це популізм у концентрованому вигляді, коли одна фракція вважає себе ледь не сумлінням нації, а її представники менторським тоном повчають усіх, як жити та працювати, а на ділі - в межах лишень одного міста доводять свою цілковиту неспроможність.
Та хіба вони одні такі?! Тих, хто вправляється у красномовстві, у Раді хоч греблю гати. Вся діяльність у Парламенті останнім часом зосереджена виключно на піклуванні про власні рейтинги.
Але відзначу найголовніший підсумок, який зробила для себе: конструктивна складова в Раді всупереч усьому переважає. Результати роботи довели, що ми здатні приймати важливі рішення.
Упродовж цього тижня нам вдалося дати старт пенсійній реформі – вже з жовтня мільйони українських пенсіонерів почнуть отримувати підвищені пенсії, а система виходу на заслужений відпочинок стане більш справедливою та прозорою. Шкодую, що пристрасті, які вирували в сесійній залі, стали на заваді старту медичної реформи та чергового етапу реформування освіти.
Не хочу згадувати нескінченну боротьбу з парламентськими вітряками, щоразу це не просто виснажує, а й забирає надбагато часу, який за наших умов у буквальному сенсі дорівнює до золота.
Дуже сподіваюся, що літня перерва в нашій роботі призведе до своєрідного перезавантаження в свідомості деяких моїх колег і вже протягом першого пленарного тижня у вересні ми своїми ефективними голосуваннями продемонструємо, що «народний депутат» не лишень формальне словосполучення, а справжній виразник та поборник інтересів українського народу.
Слава Україні!