Уряд Яценюка має можливість продовжувати розпочаті реформи. Це головний висновок, який можна зробити з усього того фантасмагоричного шапіто, що сьогодні ввечері відбувалося під куполом і за яким мав можливість споглядати кожен бажаючий.
А чомусь мені здається, що у Кремля виникає патологічна неможливість зрозуміти українську лише тоді, коли мова заходить про судилище над нашими політичними в`язнями, а ось коли треба розібратись в інтригах в українському політикумі – тут у Білокам`яній лишень поліглоти.
Хоча, варто зазначити, деякі окремі українські парламентарії сьогодні дуже потішили країну-агресора. Ну взяти хоча багаточисельні полум`яні виступи Луценка – ну просто ж таки бальзам на душу не лише Путіна, а й майже забутого, присипаного нафталіном Януковича. Голова найбільшої в Парламенті, пропрезидентської фракції, яка делегувала до Уряду Яценюка більшість міністрів, розповідає про недостатню довіру до Кабінету Міністрів. Звичайно, абсолютно випадково «забувши» про свою долю відповідальність. І навіть не червоніє, і навіть жоден м`яз не ворухнеться на обличчі… Політика – неспроста штука…
І яке має значення, що така поведінка чільника пропрезидентської фракції дозволила і вчорашнім регіоналам, які повсідалися в крісла нардепів під прапорами «Опоблоку», почуватися безкарними і лапотіти щось таке, що навіть у найзаттятіших критиканів прем`єра дух перехопило?! Хіба має значення країна, її майбутнє, якщо можна похизуватися, повправлятися в красномовстві, показати, які всі в лайні, а він – у білому?!
Ну це вже таке… сантименти про відповідальність, від яких більшість українських політиків дуже далека, адже в нашій країні по пальцях можна перерахувати політиків, які розуміють, що таке честь та гідність. З цієї ситуації треба лише зробити висновки та йти далі, далі шляхом нехай почасти непопулярних, але реформ, які в майбутньому гідно оцінить не одне покоління українців.
Слава Україні!