18 червня Рада схвалила в першому читанні законопроект про місцеві вибори. 271 депутат парламентської більшості підтримав законопроект № 2831-3, підготовлений колегами з «Блоку Порошенка», Радикальної партії Ляшка і «Народного фронту». На його користь зняла власний варіант «Батьківщина», а проект з розрекламованими «відкритими списками» успішно поховали (чомусь чимало його авторів теж підтримали документ № 2831-3). Одночасно Рада вирішила готувати друге читання за скороченою процедурою. Тобто, доволі дружно провладна коаліція вже визначила головні правила осінніх виборів-2015, хоча якісь зміни до них неодмінно внесуть.
Творці схваленого Радою документу хизуються «німецькою» системою, яку вони начебто наслідують у своєму законопроекті. На щастя, німецького в їхньому проекті не більше, ніж у вітчизняній пиві «Зіберт», навіть піна, схоже, все ж таки наша. Щоправда незрозуміло, чому це складна, заплутана та різноманітна виборча система саме федеративної Німеччини має рекламувати українські електоральні новації. Може лобісти закону прагнуть загорнути свій продукт в європейську обгортку для демократичного електорату, який восени вже напевно не побачить ні «відкритих списків», ні прозорих процедур? Вибори Бундестагу є мажоритарно-пропорційними, а їх результати визначаються за доволі специфічною процедурою підрахунку, притому кожний виборець ФРН має 2 (два!) голоси та право надсилати власне волевиявлення поштою.
А місцеві вибори в різних федеральних землях відбуваються аж за 5 (п’ятьма) відмінними моделями (див., наприклад, аналітичний огляд А.Ткачука http://pdp.org.ua/analytics/local-government/980-27a-a5-). Яку саме – баварську, швабську чи бременську систему запозичили наші електоральні маніпулятори? На щастя жодної, що дуже радує в нашій унітарній державі, законодавство якої надає виборцям лише один голос і однакові для всієї країни правила виборів.
Про недоліки майбутнього закону вже пишуть і ще чимало скажуть, але варто зупинитись на його позитивних пропозиціях. Так, ради і голови в селах і селищах будуть обрані за попередніми правилами – виключна мажоритарка відносної більшості. Хто набрав більше за інших голосів, той перемагає, а згодом буде затриманий за корупцію, якщо і грошей хапне більше, бо є така національна традиція – саджати сільських голів за корупцію «пачками». А хто здобув голосів менше, той гарантовано лишається поза радою і на волі.
Родзинка проекту – право обирати старосту села або селища, якщо ті належать до об’єднаної громади. Це невимовно втішає, хоча для нашої традиції, здається, більш притаманні назви «війт» або «бурмістр». На щастя, в українських селах практично не залишилось людей, які пам’ятають, хто ж такі ті старости. Це ж раніше окупаційна влада їх призначала, тепер будемо обирати, бажано разом з польовою жандармерією. Самовисуватися в селі загалом не рекомендується, але за цим проектом можна.
Законопроект повертає на місцеві перегони блоки партій, вже призабуті після виборів 2006 р. В принципі, це позитив: українці тепер можуть згуртуватися хоча б на 50 днів виборчого процесу. Добре також, що законодавець нарешті склав ЗНО з арифметики: в проекті вперше визначена точна кількість депутатів для місцевої ради: залежно від кількості виборців у адміністративній одиниці кожна рада матиме наперед визначене число прогульників-дармоїдів. Наприклад, на 1, 5 млн. виборців обов’язково припадає 70 трударів мандату, на 500 і менше виборців – 10 депутатів. Приємно, що Харківська міськрада буде унікальною і за новим законом: у вказаних кількісних межах в Україні є лише одне місто – Харків. Наша обласна рада буде мати 80 депутатів, що дозволить розпродати аж 56 маловживаних крісел з її сесійної зали. Це величезна розрада тим, хто вбачає бодай якийсь зв'язок між кількістю обранців та їх ефективністю.
Але найбільший позитив нового закону – він рішуче поховав химеру «відкритих списків». Щоправда, не назавжди, але за час до ухвалення наступного диво-закону, можливо, більше громадян зрозуміє, що для тих списків потрібні кваліфіковані політики і такі ж саме підготовлені виборці. Інакше в будь-якому «відкритому» бюлетені безумовну перевагу матиме якийсь Андрюха Л., що роками маніакально прикрашає місто саморекламою або ж Толік Р., якого тривалий захист салтівської землі збагатив якраз на масовий друк кольорових газет тиражем 100 тис. примірників. А за тих уявних нових політиків, яким наче і дають шанс «відкриті списки», голосуватиме хіба що купка фанатів Facebook, якщо, звичайно, взагалі згадає про якісь там вибори. В будь-якому переліку кандидатів нормальний український виборець позначить прізвища, розрекламовані телебаченням, бордами, газетами, бо такі списки – не для кращих, а найвідомішим.
Дуже добрим буде новий закон і для партійних керівників: відтепер партія має право висувати в одному територіальному окрузі до двох кандидатів, тобто один мандатний товар можна продавати вже двом покупцям! Жодним чином не зменшиться і добробут трудівників центральних та провінційних виборчих комісій. Навпаки, їх соціальні стандарти напевно зростуть, бо ті люди опанують нові складні дисципліни: окружну геометрію, нелінійне правознавство та швидкоплинний бухоблік. В ЦВК, наприклад, навчаться вираховувати запропонований проектом «коефіцієнт вирівнювання» для кожного територіального округу (а це всі районні, міські і обласні ради країни, тобто тисячі «коефіцієнтів»). Саме ця арифметика врешті визначить місце кандидата в списку переможців або за його межами.
У територіальних виборчих комісіях очікується так багато географічних відкриттів у захоплюючому процесі творення округів, що куди там тому Жаку Паганелю з його «не в той бік Патагонією»! До Харківської облради потрібно обрати 80 депутатів, а адміністративних одиниць в області 34 (27 районів + 7 міст обласного значення), притому райони Харківщини трошки неоднакові: в одному є 10 тис. жителів, а в іншому – 200 тис. Чинний закон розв’язує проблему може і туповато, але логічно: кожна адміністративно-територіальна одиниця поділена на 2 округи, всього по округах області обрали 68 депутатів-мажоритарників, ще стільки ж – за партійними списками. Тепер через невідповідність між числом депутатів і міст/районів обласна комісія наріже 80 округи зі шматків великих районів або один округ з кількох малих районів, тому що вони мусять мати «приблизно однакову кількість виборців». Приблизну однаковість проект мудро не визначає, а товсті гаманці і гострі ножиці на будь-якій мапі наріжуть справжні візерунки.
Єдина погана після 18 червня новина – чинний ще закон у редакції «Портнов-Янукович» тепер виглядає не так і вже кепсько. Можемо лише приєднатися (подумки) до народних обранців з демократичної коаліції, які, як пише стенограма засідання, «…висловлювалися за принципово новий закон про місцеві вибори, який виведе країну на рівень розвитку європейського суспільства». Справді, чекати власної Великої хартії вольностей нам лишилось вже недовго. Ще одне повстання волелюбних баронів і видряпаємось на рівень Британії 1215 року.